Долгоруков Григорій Федорович

Долгоруков Григорій Федорович (7 жовтня 1657, Москва, Московське царство — 15 серпня 1723, Санкт-Петербург, Російська імперія) — князь, російський дипломат, сенатор. Брат дипломата Якова Долгорукова.

Долгоруков Григорій Федорович
Народився	1656(1656)
Помер	1723(1723)
Громадянство	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Титул	князь
Військове звання	генерал
Конфесія	православний
Рід	Долгорукови
Батько	Fyodor Dolgorukovd
Мати	Anna Vladimirovna Dolgorukovad
Брати, сестри	Yakov Dolgorukovd, Luka Dolgorukovd і Boris Dolgorukovd
У шлюбі з	Mariya Galitzinad
Діти	Sergey Dolgorukovd, Alexey Grigoryevich Dolgorukovd[1] і Ivan Dolgorukovd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Долгорукий.

Біографія

Походив із старовинного дворянського князівського роду, син окольничого Федора Федоровича Долгорукова^[2]. Із 1668 року — стольник цариці Наталії Наришкіної. Із 1676 року — стольник царя Федора Олексійовича, із 1683 року — стольник царя Петра I. Капітан Преображенського полку, учасник Азовських походів, із 1698 року — намісник Ростовський.

У 1701–1706, 1707–1712 і у 1715–1721 роках — посол Московського царства в Речі Посполитій^[3]. Нагороджений орденом Андрія Первозванного, а також польським орденом Білого Орла. У 1708 році в Глухові за наказом імператора Петра І проводив вибори гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського^[3]. Брав участь у бойових діях Північної війни на українських землях. Учасник Полтавської битви.

Із 1721 року — у відставці.

Мав трьох синів Олексія, Івана і Сергія та дочку Олександру.