Наришкіна Наталія Кирилівна

Ната́лія Кири́лівна Нари́шкіна (рос. Наталья Кирилловна Нарышкина; 22 серпня (1 вересня) 1651(16510901) — 25 січня (4 лютого) 1694) — московська цариця кримськотатарського походження, друга дружина царя Олексія Михайловича, мати Петра I.

Наталія Кирилівна Наришкіна Наталья Кирилловна Нарышкина
Наталія Кирилівна Наришкіна Портрет Наталії Наришкіної невідомий художник, XVII-XVIII століття
Прапор Правителька-регентка Московського царства Прапор
27 квітня (7 травня) 1682 — 23 травня (2 червня) 1682
Монарх:	Петро I
Наступник:	Софія Олексіївна
15-й Московська цариця
22 січня 1671 — 29 січня 1676
Попередник:	Марія Милославська
Наступник:	Агафія Грушецька
Народження:	1 (11) вересня 1651[1]  Москва, Московське царство
Смерть:	4 (14) лютого 1694[1] (42 роки)  Московський кремль
Поховання:	Вознесенський монастирd
Національність:	кримська татарка
Країна:	Московське царство
Релігія:	православна церква
Рід:	Наришкіни
Батько:	Кирило Наришкін
Мати:	Анна Леонтьєва
Шлюб:	Олексій Михайлович
Діти:	Петро, Наталія
Медіафайли у Вікісховищі

Григорій Сєдов. «Вибір нареченої царем Олексієм Михайловичем». 1882

Життєпис

Дочка боярина Кирила Наришкіна. Виховувалася у московській садибі Артамона Матвєєва, де, як вважається, її і помітив цар Олексій Михайлович. Наталія була викликана на зібрані зі всієї країни оглядини наречених і повінчана з царем 22 січня 1671 року, коли їй було 19 років^[2]. Від цього шлюбу в них народилося дві доньки і син. Живими залишилося двоє — майбутній цар Петро Олексійович і дочка Наталія. Третя дитина — дочка Феодора прожила 4 роки (1674–1678).

Після смерті Олексія Михайловича Наталія Кирилівна очолила невдалу боротьбу Наришкіних із Милославськими (родиною першої дружини Олексія Михайловича). При Федорі Олексійовичу Наталія Кирилівна жила із сином переважно у підмосковних селах Преображенське та Коломенське^[3].

Під час стрілецького бунту 1682 багато родичів колишньої цариці були убиті. В результаті був знайдений «компроміс» — царями оголошено обидвох братів — десятирічного Петра і п'ятнадцятирічного Івана. Івана оголосили «старшим» царем. А згодом регенткою стала царівна Софія, представниця родини Милославських. Повновладна правителька, вона повністю відсторонила Наталію Кирилівну від керування країною. Незгоди між царськими «дворами» у Москві і Преображенському не припинялися.

У 1689 року за вказівкою Наришкіної відбувся перший шлюб Петра I з Євдокією Лопухіною.

Опальне становище вдови-цариці продовжувалося до перемоги Петра над Софією в 1689 році. Але, отримавши перемогу, цар не займався державними справами, переклавши цей тягар на плечі матері. Вона передоручила ці повноваження своїй родині — Наришкіним. Правління державою вона доручила брату боярину Леву Наришкіну. Князь Борис Куракін відгукується про Наталію Наришкіну як про доброчесну, але не надто вмілу у державних справах жінку.

Як свідчить листування Петра з матір'ю, вона мала досить великий вплив на нього^[3]. Своєю частою відчутністю він нерідко засмучував матір.

Наталія Кирилівна Наришкіна померла на 43 році життя у 1694 році. Після смерті матері Петро Олексійович отримав всю повноту влади.