Долинський Лука

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Долинський.

Долинський Лука (бл. 1745, Біла Церква, тепер Київської обл. — 10 березня 1824, Львів) — український живописець, портретист, іконописець та монументаліст. Представник пізнього українського бароко, рококо та класицизму.

Лука Долинський
Народження	1745(1745) Біла Церква
Смерть	10 березня 1824(1824-03-10)
	Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Національність	українець
Країна	Австро-Угорщина
Жанр	живопис
Навчання	Віденська Академія Мистецтв
Діяльність	художник
Напрямок	бароко, рококо, класицизм
Покровитель	Пилип Володкович Лев Шептицький
Долинський Лука у Вікісховищі

Біографія

Навчався в Києві в духовній академії. Талант молодого художника привернув увагу київського греко-католицького (унійного) митрополита Пилипа Володковича (1762–1778), з ним Лука Долинський прибув 1770 р. до Львова. У 1768–1771 р. був писарем собору Святого Юра у Львові^[1]. Одним із перших учителів Долинського був Юрій Радивилівський (Радиловський). Як стипендіат Львівського єпископа Лева Шептицького навчався у Віденській академії мистецтв, вивчаючи монументальне і станкове мистецтво. Навчання в Австрії тривало протягом 1775–1777 рр. Після повернення до Львова йому було доручено оздоблення собору Св. Юра, яке він завершив приблизно 1785 р. Через 2 роки виконане особисто оцінив син австрійської імперетриці Марії-Терезії імператор Йозеф ІІ (1765–1790) — подарував Луці Долинському перстень з власної руки^[2].

Створив сотні робіт, багато з яких до нас не дійшли. Майстер працював переважно у Львові, роботи були у храмах с. Вороблевичі (Дрогобицький район), с. Мшана (Городоцький район), Жовкві, Підкамені (тепер Бродівський район).

Помер у Львові у власному будинку (на теперішній вул. Городецькій) у середу, 10 березня 1824 року у 80-тирічному віці.^[3] Похований на Городоцькому кладовищі (надгробок не зберігся)^[1].

Роботи Луки Долинського

• 1770–1771 — портрет владики Пилипа Володковича
• 1770–1771 — портрет короля Лева Даниловича у василіянській церкві Львова
• 1779(?)–1785 — ансамбль ікон собору Святого Юра: іконостас (ікони «Христос», «Богородиця», «Святий Юрій», «Покрова Богородиці», 16 образів празників, овальні ікони пророків для собору Святого Юра), картини у пресвітерії, «Христос проганяє купців з храму»
• 1784–1787 — іконостас семінарської церкви Зішестя Святого Духа у Львові (зберігся частково).
• Після 1786 — бічні вівтарі церкви Петра і Павла у Львові на Личакові (1 образ зберігся у парохіяльній канцелярії, решта втрачені), фрески Петра і Павла, образ «Христос передає ключі Св. Петрові» на фасаді цього храму (перемальовані)
• 1780–1790 (інше датування 1784—1787)— комплекс іконостасу семінарської церкви Зішестя Святого Духа у Львові (зіпсований пізнішою реставрацією Яблонського)
• Кінець XVIII ст. — стації монастиря бернардинів у Львові (збережені шість)
• 1780–1790 — розписи стін у церкві Св. Параскеви П'ятниці у Львові
• Кінець XVIII ст. — портрет крилошанина (каноніка) Михайла Гарасевича
• 1807–1810 — цикл картин для Успенської церкви Почаївського монастиря: іконостас (замінений за вказівкою царя Олександра ІІ 1861 року), головний і бічні вівтарі, численні композиції на тему «Чудес Христа» на пілястрах, настінний живопис, пов'язаний з історією монастиря,^[4] монастирських легенд, портрет архимандрита Левинського.
• Після 1810 (1820–1821) — ансамбль іконостасу монастирської церкви Св. Онуфрія у Львові (втрачений)
• 1815 — образ Св. Миколая з підписом.

Можливі недатовані роботи:

• Три архаїзовані портрети Корняктів в Успенській (Волоській) церкві Львова
• Картини у францисканському костелі (згоріли з храмом 1834 р.)

Окрім монументальних полотен, настінних розписів в храмах, створив галерею портретів, здебільшого церковних ієрархів — митрополитів Пилипа Володковича, Антона Ангеловича (1808–1814), єпископів Миколи Скородинського (1799—1805), Петра Білянського, ректора Львівської духовної семінарії отця Івана Лаврівського (1773–1846), віце-ректора Івана Гарасевича, крилошанин Михайла Гарасевича, Мартина Барвінського^[5], Модеста Гриневецького, митрополита Михайла Левицького (1816–1858), священників Голдаєвича, Арсенія Радкевича, ігумена Онуфріївського монастиря у Львові Василя Галичкевича, касира Бітмана, почаївського архимандрита Левинського.

Деякі твори Луки Долинського зберігаються в Львівському Національному музеї.^[4]

Сім'я

Дружина: Катерина Савицька (пом. 1830), міщанка з Яворова. Подружжя мало восьмеро дітей: син Михайло був парохом в с. Знесіння під Львовом (помер у 1854), Іван — старшиною австрійського війська (помер у 1849), Лев — державним урядником (помер у 1857), Станислав — скарбовим урядником (народився у 1793 і ще жив у 1863). Три дочки видані заміж за священників Ганкевича, Шудлинського, Трембіцького. Дочка Олена померла дівчиною^[6].

Вшанування пам'яті

У Білій Церкві існують вулиця та провулок Луки Долинського^[7].

У Львові існує вулиця Луки Долинського.