Дольницький Зенон-Любомир Кирилович

Зенон-Любомир Кирилович Дольни́цький (нар. 11 липня 1896, Глиняни — пом. 10 травня 1976, Гарш) — український співак (драматичний баритон) і педагог.

Дольницький Зенон-Любомир Кирилович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	11 липня 1896(1896-07-11)
Місце народження	Глиняни, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Дата смерті	10 травня 1976(1976-05-10) (79 років)
Місце смерті	Гарш
Професії	оперний співак, вокальний педагог
Освіта	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1925)
Вчителі	Чеслав Зарембаd
Співацький голос	баритон

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Дольницький.

Біографія

Народився 11 липня 1896 року в містечку Глинянах (нині місто Львівського району Львівської області, Україна). Упродовж 1920—1925 років навчався співу у Львівській консерваторії Польського музичного товариства, зокрема у класі Чеслава Заремби. Майстерність удосконалював у Ленінграді, Мілані.

У 1925 році дебютував на сцені Львівської опери, далі співав в оперних театрах Варшави, Кракова, Катовиці, Познані, Праги, Будапешту, Мадриду, Барселони, Флоренції, Турину, театрах «Малібран» у Венеції, «Ла Скала», «Даль Верме» у Мілані, Відні, Белграді тощо. Упродовж 1936—1938 років виступав на Львівській польській сцені; у 1939—1941 роках — у містах Німеччини. У 1942—1944 роках — соліст оперного театру в окупованому Львові, виступав також із сольними концертами.

З 1950 року викладав у Парижі в Російській консерваторії імені Сергія Рахманінова. Помер у Гарші 10 травня 1976 року.

Творчість

партії

• Томський, Єлецький («Пікова дама» Петра Чайковського);
• Демон («Демон» Антона Рубінштейна);
• Жермон, Ренато, Ріґолетто, Амонасро, Яґо («Травіата», «Бал-маскарад», «Ріголетто», «Аїда», «Отелло» Джузеппе Верді);
• Скарпіа, Марсель, Шарплес («Тоска», «Богема», «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні);
• Сільвіо («Паяци» Руджеро Леонкавалло);
• Ескамільо («Кармен» Жоржа Бізе);
• Фауст («Мефістофель» Арріґо Бойто);
• Мефістофель («Фауст» Шарля Ґуно);
• Нілаканта («Лакме» Лео Деліба);
• Януш («Галька» Станіслава Монюшка).

У концертах виконував твори Миколи Лисенка, Остапа Нижанківського, Дениса Січинського, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Кирила Стеценка, Петра Чайковського, Антона Рубінштейна, Сергія Рахманінова, Роберта Шуманна, Яна Ґалля, Станіслава Монюшка; у репертуарі були сольна партія в симфонії № 9 Людвіга ван Бетговена, арії з опер, народні пісні (українські, італійські, французькі, іспанські, польські).

Записав на платівки низку творів, зокрема Яна Ґалля («Сирена-Рекорд», Варшава).

Література

• Дольницький Зенон Кирилович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 222 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Дольницький Зенон Кирилович // І. М. Лисенко. Словник співаків України. Київ. 1997, сторінки 92—93;
• О. М. Немкович. Дольницький Зенон-Любомир Кирилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.