Доротей Михальський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михальський.

Доротей Михальський (хресне ім'я Даниїл; 1746, Павлокома — 1 липня 1809, Львів) — український церковний діяч, священник-василіянин, педагог, протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя (1797–1803).

о. Доротей Михальський, ЧСВВ Даниїл
Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя Чину святого Василія Великого (1797—1803)
Загальна інформація
Народження	1746 с. Павлокома, Сяноцька земля, Руське воєводство, нині гміна Динів, Ряшівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Смерть	1 липня 1809(1809-07-01) м. Львів
Служіння в церкві
Титул	Ігумен Бучацького монастиря (1785—1795)
Конфесія	УГКЦ
Постриг	4 грудня 1771 (довічні обіти в ЧСВВ)

Життєпис

Народився в 1746 році в селі Павлокома Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. Після чотирилітнього курсу богослов'я в єзуїтській колегії в Перемишлі вступив на новіціят до Василіянського Чину (30 листопада 1770). 4 грудня 1771 року склав вічні обіти. Протягом деякого часу був особистим секретарем протоігумена о. Онуфрія Братковського, у навчальному році 1774–1775 викладав риторику в Шаргороді, а в навчальному році 1775–1776 викладав цей предмет для василіянських студентів у Лаврівському монастирі. У 1776–1777 був коррепетитором з філософії в Лаврові, у 1777–1779 — професором філософії і префектом в Острозі, у 1779–1782 роках знову в Лаврові викладав догматичне й моральне богослов'я^[1]. Під час перебування в Лаврівському монастирі у 1775–1782 роках (за винятком 1777–1779) писав монастирську хроніку^[2]. 1782 — 18 жовтня 1784 року — префект (директор) Бучацької василіянської гімназії^[3], а з 1785 до 1795 року був ігуменом Бучацького монастиря^[4]. На капітулі у Львові 1797 року був обраний протоігуменом Галицької провінції Найсвятішого Спасителя. У 1797–1803 роках окрім уряду протоігумена виконував також обов'язки ігумена Свято-Юрського монастиря у Львові.

Помер 1 липня 1809 року у Львові.