Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Дремлюга Микола Васильович

український композитор, педагог З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Дремлюга Микола Васильович
Remove ads

Микола Васильович Дремлюга (нар. 2 (15) липня 1917(19170715)[1], Бутурлинівка 18 грудня 1998) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч, член Національної спілки композиторів України.

Коротка інформація Микола Васильович Дремлюга, Основна інформація ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Могила Миколи Дремлюги

Народився 2 (15 липня) 1917 року в селі Бутурлинівці (нині місто Воронезької області Росії) в учительській родині (батько викладав математику, мати — літературу). Микола досконало оволодів французькою та німецькою мовами, читав в оригіналі Шиллера, Ґете, Новаліса, Віланда, брав уроки гри на фортепіано у піаніста Г. Беклемішева. Проте, за наполяганням батька вступив на факультет хімічного машинобудування Київського індустріального інституту (нині НТУУ «КПІ»), який закінчив у 1939 році. Під час навчання в КПІ Микола Дремлюга продовжував займатися музикою — виступав на концертах, виконуючи віртуозні прелюдії Сергія Рахманінова, створював власні композиції[2].

В 1946 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції Л. Ревуцького та історико-теоретичний факультет. Ще студентом у 1944 році був прийнятий до Спілки композиторів України. В 1949 році закінчив аспірантуру. З 1946 року — викладач на історико-теоретичному та композиторському факультетах Київської консерваторії, з 1965 року доцент, з 1978 року професор.

Дружина (з 1955 року) літературознавиця, кандидат філологічних наук Валентина Крементуло (1923—2018)[3].

Помер 18 грудня 1998 року. Похований разом з дружиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.20″ пн. ш. 30°30′5.50″ сх. д.).

Remove ads

Вшанування пам'яті

15 липня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 100 років з дня народження Миколи Дремлюги (1917—1998), композитора, громадського діяча, народного артиста України.[4]

Твори

Узагальнити
Перспектива

кантати:

для симфонічного оркестру

  • цикл симфонічних поем «Батьківщина»
  • сюїта «В Польщі» (1962),
  • «Болгарська поема» (1966),
  • «Лірична поема» (1966),
  • «Пороніно» (1961),
  • 6 симфоній (1968, 1971,1978,1983,1986,1991);
  • поема «Пісня про мир» (1977);

концерти для інструментів з оркестром:

  • для фортепіано (1965),
  • 2 для труби (1976, 1977),
  • 2 для скрипки (1984,1991),
  • для бандури (1985),
  • для гобоя (1992),

для інструментів соло

  • для фортепіано цикл «Зима», «Весняна сюїта», «Фортепіанний альбом», прелюдії та ін.;
  • для віолончелі — Поема,
  • для скрипки — Соната,
  • для гітари — Соната,
  • для бандури — З сонати, 3 сюїти. Дума та ін.;

вокальні цикли

  • на сл. Ф. Петрарки, В. Шекспіра, А. Міцкевича, Омара Хайяма, В. Сосюри, М. Рильського, Лесі Українки;
  • романси (понад 80) на сл. Мікеланджело, П.Ронсара, П.Елюара, Х. Р. Хіменеса, О.Пушкіна, І.Буніна, І.Франка, Т.Масенка, Л.Вишеславського, Дм. Павличка, А.Демиденка та ін.;

концертні обробки народних пісень для голосу з фортепіано (бл. 100),

хори — цикл «Пори року» (сл. Д.Луценка та О.Марунич);

пісні — «Рідне місто моє» (сл. О.Ющенка), «На Дніпрі» (сл. Д.Луценка), «Незабудки» (сл. Л.Реви), «За рікою тільки вишні» (сл. Б.Олійника) та ін.,

  • пісні для дітей;

музика до кінофільмів.

  • «Суєта» (1956),
  • «Під Золотим орлом» (1957).

Музикознавчі праці

  • Українська фортепіанна музика (дожовтневий період), К., 1958;
  • Думки про обробки нар. пісні// Мистецтво, 1959, № 2 та ін.

Відзнаки

Примітки

Література

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads