Дремлюга Микола Васильович

Микола Васильович Дремлюга (нар. 2 (15) липня 1917(19170715)^[1], Бутурлинівка — 18 грудня 1998) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч, член Національної спілки композиторів України.

Микола Васильович Дремлюга
Зображення
Основна інформація
Дата народження	2 (15) липня 1917(1917-07-15)
Місце народження	Бутурлинівка
Дата смерті	18 грудня 1998(1998-12-18) (81 рік)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР, Україна
Професії	композитор, музичний педагог
Освіта	Інженерно-хімічний факультет НТУУ «КПІ» (1939) і Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1946)
Членство	Спілка радянських композиторів України
Заклад	Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Нагороди
Вчене звання	професор[d]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дремлюга.

Біографія

Могила Миколи Дремлюги

Народився 2 (15 липня) 1917 року в селі Бутурлинівці (нині місто Воронезької області Росії) в учительській родині (батько викладав математику, мати — літературу). Микола досконало оволодів французькою та німецькою мовами, читав в оригіналі Шиллера, Ґете, Новаліса, Віланда, брав уроки гри на фортепіано у піаніста Г. Беклемішева. Проте, за наполяганням батька вступив на факультет хімічного машинобудування Київського індустріального інституту (нині НТУУ «КПІ»), який закінчив у 1939 році. Під час навчання в КПІ Микола Дремлюга продовжував займатися музикою — виступав на концертах, виконуючи віртуозні прелюдії Сергія Рахманінова, створював власні композиції^[2].

В 1946 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції Л. Ревуцького та історико-теоретичний факультет. Ще студентом у 1944 році був прийнятий до Спілки композиторів України. В 1949 році закінчив аспірантуру. З 1946 року — викладач на історико-теоретичному та композиторському факультетах Київської консерваторії, з 1965 року доцент, з 1978 року професор.

Дружина (з 1955 року) — літературознавиця, кандидат філологічних наук Валентина Крементуло (1923—2018)^[3].

Помер 18 грудня 1998 року. Похований разом з дружиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.20″ пн. ш. 30°30′5.50″ сх. д.).

Вшанування пам'яті

15 липня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 100 років з дня народження Миколи Дремлюги (1917—1998), композитора, громадського діяча, народного артиста України.^[4]

Твори

кантати:

• «На оновленій землі» (слова І. Франка, В. Бичка, В. Сосюри, 1963), «На колгоспних полях» (слова О. Новицького, 1966),
• ораторія «Ленін» (1970);

для симфонічного оркестру

• цикл симфонічних поем «Батьківщина»
• сюїта «В Польщі» (1962),
• «Болгарська поема» (1966),
• «Лірична поема» (1966),
• «Пороніно» (1961),
• 6 симфоній (1968, 1971,1978,1983,1986,1991);
• поема «Пісня про мир» (1977);

концерти для інструментів з оркестром:

• для фортепіано (1965),
• 2 для труби (1976, 1977),
• 2 для скрипки (1984,1991),
• для бандури (1985),
• для гобоя (1992),

для інструментів соло

• для фортепіано цикл «Зима», «Весняна сюїта», «Фортепіанний альбом», прелюдії та ін.;
• для віолончелі — Поема,
• для скрипки — Соната,
• для гітари — Соната,
• для бандури — З сонати, 3 сюїти. Дума та ін.;

вокальні цикли

• на сл. Ф. Петрарки, В. Шекспіра, А. Міцкевича, Омара Хайяма, В. Сосюри, М. Рильського, Лесі Українки;
• романси (понад 80) на сл. Мікеланджело, П.Ронсара, П.Елюара, Х. Р. Хіменеса, О.Пушкіна, І.Буніна, І.Франка, Т.Масенка, Л.Вишеславського, Дм. Павличка, А.Демиденка та ін.;

концертні обробки народних пісень для голосу з фортепіано (бл. 100),

хори — цикл «Пори року» (сл. Д.Луценка та О.Марунич);

пісні — «Рідне місто моє» (сл. О.Ющенка), «На Дніпрі» (сл. Д.Луценка), «Незабудки» (сл. Л.Реви), «За рікою тільки вишні» (сл. Б.Олійника) та ін.,

• пісні для дітей;

музика до кінофільмів.

• «Суєта» (1956),
• «Під Золотим орлом» (1957).

Музикознавчі праці

• Українська фортепіанна музика (дожовтневий період), К., 1958;
• Думки про обробки нар. пісні// Мистецтво, 1959, № 2 та ін.

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв УРСР (1972);
• народний артист України (1993);
• Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1998; за симфонію № 3, присвячену пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні)^[5].