Дробоцький Олег Ігорович

Олег Ігорович Дробоцький (позивний «Художник»; 29 жовтня 1996, с. Вербовець, Тернопільська область — 6 березня 2023, біля с. Оріхово-Василівка, Донецька область) — український художник, фотограф, волонтер, військовослужбовець, старший солдат 67 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (2024, посмертно).

Олег Дробоцький Олег Ігорович Дробоцький
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	29 жовтня 1996(1996-10-29) Вербовець, Лановецький район, Тернопільська область, Україна
Смерть	6 березня 2023(2023-03-06) (26 років) Оріхово-Василівка, Соледарська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна  (артилерійський обстріл)
Поховання	Вербовець
Національність	українець
Alma Mater	Кременецький педагогічний коледж Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка і Львівська національна академія мистецтв
Псевдо	«Художник»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	67 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Почесний громадянин міста Тернополя

Життєпис

Олег Дробоцький народився 29 жовтня 1996 року в селі Вербовці, нині Лановецької громади Кременецького району Тернопільської області України.

Закінчив відділення образотворчого мистецтва Кременецького педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, Львівську національну академію мистецтв (2019).

У 2018 році вступив до лав 2-ї резервної сотні Добровольчого Українського Корпусу, після чого у 2019 році підписав контракт із ЗСУ й продовжив виконувати бойові завдання під час проведення АТО та ООС.

Волонтерив та фотографував у зоні бойових дій.

З 24 лютого 2022 року став на оборону Києва, а пізніше повернувся у лави ДУК, на базі якого було створено 67 ОМБр ДУК. Служив стрільцем-санітаром 67-ї окремої механізованої бригади.

У липні 2022 року брав участь у боях за місто Мар’їнка Донецької області.

Загинув 6 березня 2023 року біля с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Не зважаючи на артилерійський обстріл до кінця обороняв позиції.

Похований 10 березня 2023 року в рідному селі. Залишилися батьки, брат та кохана.

Творчість

Персональні виставки:

• «20/242: Донецьк. Аеропорт» (Львів, Івано-Франківськ, Луцьк, Рівне, Житомир, Дубно, Бердичів, Київ, Чернігів, Ланівці, Шостка, Харків, Дніпро, Миколаїв, Херсон, Львів)^[1][2];
• «Залізо. Крик. Земля» (2023, Ланівці, посмертно)^[3];
• «Два різних світи» (2023, Тернопіль, посмертно)^[3][4];
• «Анатомія броні» (2023, посмертно, Ланівці, Тернопіль, Львів, Луцьк, Рівне, Київ^[5], Хмельницький^[6], Сарни^[7], Івано-Франківськ, Косів, Калуш, Теребовля);
• «Донецький аеропорт» (2024, Тернопіль, посмертно)^[8];
• «Фарби дихають війною» (2024, посмертно)^[9].

Колективні виставки, організовані мистецьким проєктом «Ми і Світ» Благодійного Фонду Козицького:

• «Loneliness» (2023, Тель-Авів, Ізраїль);
• «Heritage» (2023, Тель-Авів, Ізраїль);
• «Unbreakable» (2023, Чикаго, США)^[10].

Нагороди

• почесний громадянин міста Тернополя (2024, посмертно) — за вагомий особистий внесок у становленні української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[11].