Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Дроздов Остап Петрович
український журналіст і письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Остап Петрович Дроздов (нар. 24 січня 1979, Львів) — український письменник, журналіст, ведучий програми «Drozdov» та політичного ток-шоу «Прямим текстом».
Програма «Прямим текстом» до 2019 року виходила на телеканалі ZIK. Після придбання каналу Тарасом Козаком (близьким до проросійського політика Медведчука), Дроздов покинув телеканал.[2] У деяких ЗМІ журналіст звинувачується в українофобії[3][4][5] і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.[6]
Remove ads
Життєпис
Дроздов зазначає, що має російське прізвище, хоча і не є етнічним росіянином. Дитинство минуло у Миколаєві на Львівщині. Мати — викладач у музичній школі, батько залишив сім'ю, коли Остап мав чотири роки. Виховувався матір’ю разом із сестрою. Батько родом з Волині, у радянські часи виїхав на заробітки на Урал, де згодом створив нову сім’ю, мав доньку й помер у 2015 році[7].
Остап закінчив музичну школу за класом флейти й фортепіано.[8]
2001 року з відзнакою закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. Франка. У журналістиці з 1998 року. Працював кореспондентом газети «Поступ», заступником головного редактора «Аргумент-газети», головним редактором тижневика «Аргумент-влада».
2007—2019 — автор та ведучий авторської політичної програми «Прямим текстом» на телеканалі ZIK, провів більше тисячі ефірів з політиками усіх рівнів.
2014—2019 — автор та ведучий хард-ток-шоу «Drozdov» на телеканалі ZIK[9], гостями були головні українські ньюзмейкери тижня.[10]
З вересня 2019 веде авторську програму «Drozdov прямим текстом», яка виходить на телеканалі НТА і ютуб-каналі DROZDOV.
Remove ads
Погляди. Критика
Узагальнити
Перспектива
Культуролог і публіцист Ігор Лосєв називає Дроздова українофобом[11]. Журналіст Сергій Грабовський констатує відкидання Дроздовим традиційних українських цінностей.[12]
Політичні погляди
Відомо що Остап Дроздов підтримував ідею федералізації України в часи режиму Януковича.[13]
7 березня 2014 року заявив, що окупація та тимчасова анексія Криму призведе до міжнародної ізоляції Росії на десятиліття вперед.[14] 18 березня по інтернет-зв'язку висловив думку на спектаклі-лекції «Справжня історія України»[14], яку провели в московському Центру Мейерхольда.[15]
25 липня, під час війни на сході України, виступив із підтримкою ініціативи «Мобілізація = Геноцид» і закликав українців об'єднуватись проти мобілізації кого-небудь, крім добровольців і професійних силовиків, до лав української армії.[16] Проти антимобілізаційної кампанії, ініційованої Остапом Дроздовим, виступили, зокрема, деякі громадські активісти Львова.[17] Голова Львівської ОДА Ірина Сех надіслала голові СБУ та Генпрокурору України звернення, в якому попросила перевірити публічні висловлювання телеведучого на відповідність Конституції України та Закону України «Про основи національної безпеки України».[18]
Впродовж АТО і ООС заявляв про неможливість повернення окупованих територій і наголошував про їх непотрібність.[19]
20 жовтня 2016 року під час круглого столу в Івано-Франківську, присвяченому захисту прав і свобод переселенців на Прикарпатті, Дроздов назвав внутрішніх переселенців «втікачами», «гостями» та винуватцями війни. Ця заява, що розпалює ворожнечу між мешканцями сходу і заходу України, обурила присутніх на круглому столі донеччан та луганців.[6]
26 жовтня 2019 року у програмі «Рандеву» на 5-му каналі порівняв жителів тимчасово окупованих територій Донбасу з парнокопитними тваринами.[20]
Мовне питання
Дроздов є відомим і радикальним противником російської мови в Україні.[21][22][23]
25 липня 2017 року Дроздов вигнав з ефіру гостя своєї програми «Прямим текстом» Юрія Романенка, головного редактора інтернет-видання «Хвиля», за відмову говорити українською в ефірі.[24][25][26] Згодом ведучий пояснив свої дії в есе про захист української мови.[27]
Діяльність під час повномасштабного вторгнення
Під час російського вторгнення Дроздов регулярно публікував матеріали на соціально-політичні теми у своєму ютуб-каналі DROZDOV а також на регіональному львівському телеканалі.[28][29]
Остап регулярно і систематично закликає до перемовин із російським режимом[30][31][32], піддавав сумніву територіальний суверенітет України[33] і прямо закликав до територіальних втрат заради призупинення війни, окремо виділяючи важливість належності Криму до Росії[34][35], доцільність мобілізації та обмеження виїзду чоловіків за кордон.[36][37][38] Разом із популяризацією еміграції з України, Остап скептично ставиться і критикує ідеї міграції з інших країн до України.[39] Остап ставить під сумнів військові операції ЗСУ та покладає провину за ситуацію на полі бою на Україну.[28]
Остап Дроздов у своїх відео поширює тези російської пропаганди під виглядом об'єктивних західних оцінок, перебільшує важливість РФ та применшує важливість України[40], називаючи РФ важливим геополітичним гравцем, регулярно поширює свою думку про неможливість відновлення української влади на усій території[41][42][43][44], у тому числі через небезпеку ядерного конфлікту з РФ.[45] Дроздов заявляв що в Росії немає диктатури.[46]
Неодноразово заявляв про неможливість військової перемоги України а також поширював недостовірну[47][48][49][50] інформацію про те що «шанси військової перемоги України не розцінює жодна розвідка світу, жоден жодне в відомство оборони світу, не знайдете ні в світовій пресі ніде ні на яких платформах аналітичних тезу про те що суто військова перемога України можлива».[45]
При цьому гостро критикує українську владу, насамперед Володимира Зеленського, називаючи його «бункером»[35] а владу загалом — «мародерами».[40] Коментуючи зміни в уряді, говорив, що йому «чхати на то всьо», бо в Україні, мовляв, панує «царат» та «авторитарна одноосібщина».[28]
У відео, опублікованим 24 червня 2024 року, стверджує що «повна окупація України не вигідна Росії і не може втілитися».[45]
Remove ads
Особисте життя
Меломан. Улюблені напрямки — соул і джаз.
Романи
- Остап Дроздов. № 1. Роман-вибух. — Київ: Вид-во Анетти Антоненко, 2016. — 256 с. — ISBN 978-617-719-252-6.[51][52]
- Остап Дроздов. № 2. — Київ: Вид-во Анетти Антоненко, 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-719-273-1.
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads