Дронь Артур Віталійович

Артур Дронь (нар. 31 грудня 2000(20001231), село Воскресинці Рогатинський район, Івано-Франківська область) — український поет, військовослужбовець.

Артур Дронь
Ім'я при народженні	Дронь Артур Віталійович
Народився	31 грудня 2000(2000-12-31) (24 роки) с. Воскресинці, Рогатинського р-ну Івано-Франківської області
Громадянство	Україна
Діяльність	письменник, військовослужбовець
Сфера роботи	література[1], поезія[1] і збройні сили[1]
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов	українська[1]
Роки активності	2020 — дотепер
Жанр	поезія, оповідання
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дронь.

Життєпис

Народився 31 грудня 2000 року в селі Воскресинці Рогатинського району Івано-Франківської області, з 5 років жив у сусідньому селі- Підмихайлівцях. У 2017 році вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет журналістики. З того часу живе у Львові. У 2021 році закінчив бакалаврат, а в 2022 — магістратуру. У 2020—2021 роках працював у студентському відділі ЛНУ ім.І.Франка. З 2021 — івент-менеджер у «Видавництві Старого Лева». У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем і відтоді несе службу в 125 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Із серпня 2022-го — у складі бригади виконує завдання в зоні бойових дій на території Донецької, а згодом Харківської областей.

Перебуваючи на фронті, Артур Дронь продовжує писати вірші. Сьогодні його пронизливі тексти вже перекладені різними мовами світу. А на один з віршів Артура Дроня музикант Віктор Морозов написав пісню^[2].

У лютому 2023 року рядки з його вірша процитувала прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні на прес-конференції з Президентом України Володимиром Зеленським^[3].

У липні 2023 року під час короткої відпустки у Львові відбулися поетичні читання Артура «Тут були ми».

Творчість

• Автор книжки віршів «Гуртожиток №6» (Львів: Тріада плюс, 2020).
• У грудні 2023 року у Видавництві Старого Лева вийшла друком збірка віршів «Тут були ми»
• У серпні 2025 року вийшов перший роман «Гемінґвей нічого не знає»

Твори Артура Дроня надруковані в

• антології сучасної української поезії «Молоді голоси» (2021);
• збірці оповідань «Моє тихе Різдво» (Видавництво Старого Лева, 2022);
• поетичній антології «Поміж сирен: нові вірші війни» (Vivat, 2023).

Окремі вірші перекладені литовською, англійською, польською, італійською, фінською, норвезькою, білоруською, естонською, іспанською, французькою.

Поетична збірка «Тут були ми»

«Тут були ми» — друга збірка віршів Артура Дроня.

Вірші, що увійшли до книги, написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять. Книжка «Тут були ми» проілюстрована роботами художниці Катерини Сад, а також уривками листів, які військові отримали від дітей. Увесь прибуток від продажу цього видання буде перераховано у благодійний фонд «Голоси дітей», що надає безкоштовну психологічну допомогу дітям та родинам, які постраждали від війни ^[4].

Відзнаки

• Відзнака літературної премії ім. Анатолія Криловця за книжку віршів «Гуртожиток №6» (2021)
• Молодіжна премія Львівської міської ради «Сміливі 2022» в номінації «Поезія — це також зброя» (2022).
• Відзнака літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2022).

Публікації

• Добірка віршів у журналі «Універсум»^[5]
• Добірка на платформі «Litcentr»^[6]
• Переклади польською у виданні «Dwutygodnik»^[7]
• Переклад англійською у виданні «Lunch Ticket»^[8]
• Переклад англійською у виданні «Circumference»^[9]