Друкарня Мамоничів

Друкарня Мамоничів — друкарня, заснована 1574 року у Вільно Петром Мстиславцем на кошти купців Мамоничів. Тут зокрема було опубліковано збірники законодавчих актів: «Литовський Статут», «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського», конституції вальних сеймів.

Друкарня Мамоничів
Держава	Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Засновник	Петро Мстиславець
Засновано	1574
Друкарня Мамоничів у Вікісховищі

Шрифт друкарні Мамоничів

Історія

Початок роботи

Євангеліє. 1575 рік.

Друкарню було засновано в травні 1574 року у будинку Мамоничів та на їхні гроші^[1]. Також матеріальну допомогу Мстиславцю надавали активні прихильники православ'я брати Зарецькі. Майно Мстиславця в друкарні не використовувалося^[2].

1575 року тут вийшла друком перша книга — літургійне «Євангеліє Напрестольне», написане церковнослов'янською мовою. 1576 року було видано «Часослов» та «Псалтир». Видання були пишно оздоблені, надруковані на доброму папері, великим шрифтом, з орнаментом та гравюрами, прикрашені флористичними орнаментами^[3].

Після того, як у 1576 році королем став затятий католик та покровитель єзуїтів Стефан Баторій, співпрацю між Мстиславцем та Мамоничами було припинено. Петро Мстиславець звернувся до суду: йому було присуджено все друкарське обладнання та 30 коп грошів, а Кузьмі Мамоничу — видані книги. Постанову суду так і не було виконано, а 1577 року суд повторив рішення, та ще й призначив штраф. Друкарню було опечатано, й вона не працювала^[3].

Після Мстиславця

«Трибунал обивателям Великого князівства Литовського» (1586)

Статут ВКЛ 1588 рік

Псалом 134 з Псалтиря (бл. 1600). Аркуш 204

1583 року діяльність друкарні було відновлено під керівництвом Кузьми Мамонича, його брата Луки та сина Кузьми Лева (Леона Кузьмича). Можливо, з ними співпрацював віленський друкар Василь Гарабурда, що видав 1582 року (або 1580) «Октоїх»^[3]. У Мамоничів був власний «паперовий млин» у містечку Повильно поблизу Вільно^[4].

13 березня 1586 року король Стефан Баторій видав Мамоничам привілей, який дозволяв друкувати та продавати слов'янські книги (підтверджений 16 квітня 1590 року)^[1]. Для видання Литовського Статуту братами було викуплено Львівську друкарню Івана Федоровича^[1].

До підписання Берестейської церковної унії 1596 року друкарня переважно обслуговувала потреби православних: братств, братських шкіл, церков, простих городян. Тут випускалися богословські та літургійні видання, книги для читання, публіцистичні твори, підручники, збірники законодавчих актів, видання правового характеру, конституції «вальних» сеймів, полемічні твори Іпатія Поцея^[4].

З XVII століття друкарня видавали книги виключно для греко-католиків^[3]. Друкарнею керував Леон Кузьмич Мамонич, ім'я якого у вихідних даних видань з'являється з 1609 року. Практично відсутність книг для православних свідчить про відсторонення Кузьми та Луки Мамоничів від справ та перехід управління друкарнею до Леона Кузьмича^[3]. По смерті Кузьми 16 липня 1607 року друкарню успадкував Леон^[4].

Усі видання вирізнялися якісним художнім оформленням. Художником та гравером Гринем Івановичем, який був учнем Івана Федоровича, для друкарні було виготовлено курсивні шрифти, використовувалися світські гравюри. Матеріали друкарні частково перейшли у власність Віленської Троїцької друкарні^[4].

Видання

Петра Мстиславца

• «Часослов» (1574 — близько 1576)
• «Євангеліє» (1575)
• «Псалтир» (1576)

Мамоничів

• «Служебник» (1583)^[5]
• «Збірник» (1585)^[6]
• «Псалтир з відновленням» (1586)^[7]
• «Граматика слов'янська» (1586)^[8]
• «Діалектика» (ок. 1586)
• «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського» (1586)
• «Статут Великого князівства Литовського 1588 року» (1588)^[9]
• «Апостол» (1591, 1592, 1595)^[10]
• «Псалтир» (1592)^[11]
• Никон від Чорної гори. «Пандекти» (бл. 1592)^[12]
• «Псалтир з возслідуванням» 1591–1592, 1593)^[13]
• «Євангеліє учительне» (1595)^[14]
• «Буквар» (1590-і, 1618, 1621)
• «Псалтир» (бл. 1600)^[15]
• «Напрестольне євангеліє» (1600)^[16]
• «Молитви повсякденні» (1601)
• «Апологія флорентійського собору» (1604)
• Йосип Рутський «Тези» (1608)
• «Гармонія… східної церкви з костелом римським» (близько 1608)
• «Тріодь цвітна» (1609)^[17]
• «Тріодь пісна без виходу» (близько 1609)^[18]

До 1623 року видано близько 85 видань (за іншими даними — 115^[19]) церковнослов'янською, західноруською, латиною та польською мовами.