Дудченко Анатолій Анатолійович

Анато́лій Анато́лійович Ду́дченко (позивний «Учитель»; 13 жовтня 1973, с. Онішки Оржицького району Полтавської області — 16 червня 2023, під Вугледаром Волноваського району Донецької області) — український педагог і військовик, солдат ЗСУ, розвідник зенітного артилерійського взводу мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, учасник Російсько-української війни.

Дудченко Анатолій Анатолійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	13 жовтня 1973(1973-10-13) с. Онішки Оржицького району Полтавської області
Смерть	16 червня 2023(2023-06-16) (49 років) під Вугледаром Волноваського району Донецької області
Поховання	Онішки
Alma Mater	Кременчуцьке педагогічне училище ім. А. С. Макаренка
Військова служба
Роки служби	2022—2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дудченко.

Життєпис

Анатолій Дудченко в шкільні роки

Анатолій Дудченко народився 13 жовтня 1973 року, проживав у селі Онішки Оржицького району Полтавської області (зараз — Лубенський район).^[1][2][3]

Закінчив Кременчуцьке педагогічне училище й повернувся в рідне село. Працював учителем молодших класів у трьох школах.^[4] Із 1 вересня 2020 року вчителював у Оржицькій ЗОШ І–III ступенів імені І. Я. Франка.^[1] У вільний час любив рибалити.^[5]

Із 26 лютого 2022 року Анатолій Дудченко служив у роті охорони Четвертого відділення Лубенського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 17 лютого 2023 року був призваний до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (в/ч А2167) й зарахований на посаду розвідника зенітного артилерійського взводу мотопіхотного батальйону, перебував безпосередньо у зоні бойових дій.^[1][4][5]

Загинув Анатолій Дудченко 16 червня 2023 року під час штурмових дій у районі міста Вугледар на Донеччині, зазнавши смертельних поранень внаслідок ворожого обстрілу.^[1][6] Йому було 49 років.^[7] У воїна залишились дружина, мати, два сини, один з яких навчався саме в його класі, та маленька внучка, яку він ще хотів навчати.^[1][4]

Поховали бійця 20 червня в рідному селі.^[1][7]

Нагороди та вшанування

Рішенням двадцять восьмої сесії Оржицької селищної ради восьмого скликання від 19 липня 2023 року № 26 вулиця Гагаріна в селі Онішки, на якій жив Анатолій Дудченко, перейменована на його честь.^[1]

Указом Президента України № 673/2023 від 29 вересня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Анатолій Анатолійович Дудченко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).^[8]