Дульсе-де-лече

Ду́льсе-де-ле́че (ісп. dulce de leche) — традиційний латиноамериканський десерт з карамелізованого молока.

Дульсе-де-лече

Тип	Десерт
Походження	Бразилія,  Аргентина і  Уругвай
Автор	невідомо
Час появи	невідомо
Час приготування	3 години 0 хв.
Необхідні компоненти	Молоко, цукор
Зазвичай використовувані компоненти	Гідрокарбонат натрію
Енергетична цінність (на порцію)	285 ккал (1193 кДж)
Харчова цінність (на порцію)	Білки:  6[1] г Жири:  7[1] г Вуглеводи:  51[1] г
Медіафайли у Вікісховищі Складність:

Виготовляється з молока (переважно коров'ячого) та цукру у пропорціях 3:1 шляхом повільного нагрівання, під час якого воно завдяки реакції Маяра змінює свій смак і колір. Також іноді додається харчова сода для пришвидшення процесу та ваніль для аромату. Також відомий спосіб приготування дульсе-де-лече шляхом варіння згущеного молока на водяній бані.

Використання

Дульсе-де-лече широко використовується у приготуванні різноманітних страв, як-от альфахори, кучуфлі, панкейки, вафлі, флан, морозиво, тарти тощо.

• 
  Морозиво з дульсе-де-лече
• 
  Кекси, политі дульсе-де-лече
• 
  Альфахори з начинкою з дульсе-де-лече
• 
  Меренга з начинкою з дульсе-де-лече
• 
  Рулет з начинкою з дульсе-де-лече
• 
  Цукерки з дульсе-де-лече
• 
  Флан з дульсе-де-лече
• 
  Кучуфлі
• 
  Вафлі з дульсе-де-лече
• 
  Лате з дульсе-де-лече
• 
  Горішки з начинкою з дульсе-де-лече

Історія

Виготовлення дульсе-де-лече мексиканським ремісником

Точна дата та місце виникнення десерту дульсе-де-лече невідома. Багато латиноамериканський країн (у першу чергу, Аргентина) претендують на його авторство, але жодна не має переконливих доказів.

Традиційно вважалося, що дульсе-де-лече було винайдено в Аргентині 1829 року^[2]. Аргентинський дослідник Віктор Его Дюкро вважає, що дульсе-де-лече було винайдене в Чилі, звідки потрапило до Куйо і Тукуману, а потім до Буенос-Айреса^[3][4]. Натомість Патрісіо Бойль вважає, що цей десерт був винайдений у Мендосі між 1693 і 1712 роками^[5]. У Бразилії дульсе-де-лече вперше згадується в оповіданні, опублікованому у Мінас-Жерайсі 1773 року^[6]. Йоганн Рудольф Ренггер згадує дульсе-де-лече у своїй книзі про подорож до Парагваю у 1818—1826 роках^[7]. Аргентинський історик Родольфо Терраньйо вважає, що історія дульсе-де-лече дуже давня, бо аналоги цього десерту зустрічаються у кухнях багатьох давніх культур, наприклад, в Аюрведі воно фігурує під іменем рабаді^[8].

День дульсе-де-лече в Аргентині святкується 11 жовтня^[9].

Назви у різних країнах

Дульсе-де-лече зроблене в домашніх умовах шляхом варіння згущеного молока.

У різних країнах дульсе-де-лече має різні назви:

• дульсе-де-лече (ісп. Dulce de leche): в Аргентині, Болівії, країнах Центральної Америки, Іспанії, Парагваї, Пуерто-Рико, Домініканський Республіці, Уругваї, Еквадорі, Мексиці (лише те, що зроблене з коров'ячого молока) та окремих районах Колумбії
• арекіпе (ісп. Arequipe): у Колумбії, Гватемалі, Венесуелі
• больйо-де-лече (ісп. Bollo de leche): у Нікарагуа
• кахета (ісп. Cajeta): у Мексиці, якщо воно зроблене з молока кози
• фангіто (ісп. Fanguito): на Кубі
• манхар (ісп. Manjar) або манхар-де-лече (ісп. manjar de leche): у Чилі та Еквадорі
• манхарбланко (ісп. manjarblanco): у Болівії, Колумбії, Панамі та Перу
• конфітюр-де-ле (фр. Confiture de lait): у Франції
• досі-ді-лейчі (порт. Doce de leite): у Бразилії та Португалії
• мілк-карамел (англ. Milk caramel): у США
• варене згущене молоко, іриска: в Україні