Нодар Думбадзе

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Думбадзе.

Нода́р Володи́мирович Думба́дзе (груз. ნოდარ დუმბაძე; 14 липня 1928 — 14 вересня 1984) — грузинський письменник, громадський діяч, лауреат Ленінської премії.

Нодар Думбадзе
груз. ნოდარ დუმბაძე
Народився	14 липня 1928(1928-07-14)[1][2][3]  Тифліс, Грузинська РСР, СРСР[1]
Помер	4 вересня 1984(1984-09-04)[4] (56 років) або 14 вересня 1984(1984-09-14)[3] (56 років)  Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Мтацмінда
Країна	СРСР
Діяльність	прозаїк, поет, сценарист, публіцист, політик, письменник, прозаїк-романіст, новеліст, економіст
Сфера роботи	література[5]
Alma mater	Тбіліський державний університет (1950)
Знання мов	грузинська[5]
Мова творів	грузинська
Жанр	повість[d], сценарій, оповідання і вірш[d]
Magnum opus	Я, бабуся, Іліко та Іларіон (роман), Я бачу сонце (роман)d, Don’t Be Afraid, Motherd, The Sunny Nightd, The White Bannersd, The Law of Eternityd, Kukarachad і Helladosd
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Нагороди	Державна премія Грузинської РСР імені Шота Руставеліd (1975) Золоте теля (російська літературна премія)d (1980)
Нодар Думбадзе у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Нодар Думбадзе народився 14 липня 1928 року в Тбілісі. Ріс у селі Хідіставі, розташованому в західній Грузії. Після закінчення середньої школи вступив до Тбіліського університету на економічний факультет. Університет закінчив у 1950 році. Кілька років працював в університеті лаборантом. З 1957 року Нодар Думбадзе переходить цілком на літературну роботу, працював у журналах «Ціскарі» («Світанок»), «Ніангі» («Крокодил»). З 1962 по 1965 рік був співробітником сценарного відділу на кіностудії «Грузія-фільм». У 1965 році знову повернувся до журналу «Ніангі» де працював головним редактором до 1973 року.

Помер 14 вересня 1984 року в Тбілісі.

Бібліографія

• Я, бабуся, Іліко і Іларіон
• Я бачу сонце
• Білі прапори
• Закон вічності
• Кукарача