Дунайське зледеніння

Дунайське зледеніння — зледеніння, що відбувалося в четвертинному періоді, відноситься дослідниками до початку плейстоцену або кінця пліоцену (близько 1,5—1,8 млн років тому)^[1]. Воно не входить у традиційну схему чотирьох льодовикових епох Альп Альбрехта Пенка. Було виділене німецьким геологом Бартелем Еберлем у 1928 році^[2] і назване на честь Дунаю^[3]. Дунайське зледеніння є найдавнішим зледенінням Альп^[2], докази якого є за межами регіону Іллер-Лех. Воно відбувалося після Бібер-дунайського потепління^[en] і до Дунай-гюнцського потепління^[en].

Характеристика

Перед виділенням його в якості окремого зледеніння, льодовикові відкладення відносились дослідниками до так званого Міндельського зледеніння^[de]. Відділення Дунайського зледеніння від більш раннього Біберського і більш пізнього Гюнцського було зроблено на основі аналізу розташування зандрів.

Як і інші, більш ранні гляціали Альп, важко точно охарактеризувати місце Дунайського зледеніння в схемі альпійських зледенінь. Згідно Хаббе (2007), його, ймовірно, можна прирівняти до комплексу Менапіум голландської схеми зледенінь (відповідає Пінауському зледенінню в Північній Німеччині). Це твердження не доведене, проте якщо воно виконується, то Дунайське зледеніння відповідає етапам MIS 26-28 ізотопної хронології^[4], тобто приблизно 950 000-1 000 000 років тому^[5].

Під час Дунайського зледеніння, ймовірно вся альпійська область була покрита льодом, з якого окремі нижні кінці льодовиків виходили на передгір'я. Дуже різні часові класифікації, засновані на скам'янілостях, свідчать про те, що льодовикові гравійні тераси утворилися за кілька етапів^[4].

Залишки нижньої гравійної тераси Дунайського зледеніння складаються головним чином з сильно вивітреного гравію з Вапнякових Альп і знаходяться в основному на високих зандрах в області Іллер-Лех.