Дьяков Василь Володимирович

Василь Володимирович Дьяков (1897(1897), місто Острогозьк Воронезької губернії, тепер Воронезької області, Російська Федерація — розстріляний 5 жовтня 1936, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, член Секретаріату ЦК КП(б) Білорусії, відповідальний секретар Якутського обласного комітету ВКП(б). Член Тимчасового Білоруського бюро ЦК РКП(б) та член Президії Тимчасового Білоруського бюро ЦК РКП(б) з лютого до 14 травня 1924 року. Член Бюро ЦК КП(б) Білорусії з 15 травня 1924 до 8 грудня 1925 року.

Дьяков Василь Володимирович
Народився	1897[1]  Острогозьк, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер	5 жовтня 1936(1936-10-05)[1]  Москва, СРСР[1]
Національність	росіянин
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дьяков.

Життєпис

У 1915 році закінчив класичну гімназію у Воронежі.

Член РСДРП(б) з 1915 року.

З 1918 року служив у Червоній армії, учасник громадянської війни в Росії.

У 1920—1921 роках — секретар виконавчого комітету Воронезької губернської ради.

У 1921—1922 роках — завідувач Ставропольського губернського відділу народної освіти.

У 1923 році — завідувач організаційного відділу Вітебського губернського комітету РКП(б).

У 1923—1924 роках — завідувач організаційного відділу ЦБ КП(б) Білорусії.

22 лютого — 14 травня 1924 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Тимчасового Білоруського бюро ЦК РКП(б).

15 травня — 14 листопада 1924 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу ЦК КП(б) Білорусії та завідувач відділу друку ЦК КП(б) Білорусії.

15 травня 1924 — 8 грудня 1925 року — член Секретаріату ЦК КП(б) Білорусії.

14 листопада 1924 — 1925 року — завідувач організаційно-розподільчого відділу ЦК КП(б) Білорусії.

13 вересня 1925 — січень 1926 року — відповідальний секретар Якутського обласного комітету ВКП(б).

У 1926—1928 роках — завідувач організаційно-розподільчого відділу Сибірського крайового комітету ВКП(б).

У 1928—1930 роках — начальник відділу Всесоюзної ради сільськогосподарських колективів СРСР.

У 1931—1935 роках — начальник Управління пошуків та проєктування будівництва каналу Москва—Волга.

У 1935 році виключений із ВКП(б) за участь у «правотроцькістській опозиції».

8 вересня 1936 року заарештований органами НКВС. 5 жовтня 1936 року засуджений до страти, розстріляний того ж дня, похований на Донському цвинтарі Москви.

Посмертно реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 21 грудня 1957 року.