Дядченко Григорій Кононович

Григо́рій Ко́нонович Дя́дченко (26 вересня (8 жовтня) 1869 , Кирилівка, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія  — 25 травня 1921(1921-05-25) , Київ, Київська губернія, Українська СРР ) — український художник-реаліст.

Григорій Кононович Дядченко
Григорій Дядченко. Автопортрет, 1892 р.
Народження	26 вересня (8 жовтня) 1869[1]  Кирилівка, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	25 травня 1921(1921-05-25) (51 рік)
	Київ, Київська губернія, Українська СРР
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Країна	Російська імперія
Жанр	портрет
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник
Напрямок	пейзаж
Відомі учні	Невкритий Денис Никифорович
Твори	1884-1919
Роботи в колекції	Національний художній музей України
Дядченко Григорій Кононович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дядченко.

Життєпис

Народився 26 вересня (8 жовтня) 1869(18691008) року в селі Кирилівці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області).

У 1884–1889 роках вчився в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, 1889–1894 роках — в Петербурзькій академії мистецтв.

Крім того, за роки навчання в академії одержав кілька нагород - срібних медалей, а за конкурсну картину «Зустріч променів» удостоївся звання класного художника 3-го ступеня. По завершенню навчання в академії 1895 року Григорій Дядченко повертається в Україну. За протекцією Миколи Івановича Мурашка розпочинає свою художньо-педагогічну діяльність у Київській рисувальній школі, а з 1901-го одночасно викладає також у Київському художньому училищі.

Від 1895 року викладав живопис і рисунок в Київській рисувальній школі. Серед його відомих учнів Михайло Козик та Василь Сильвестров.

У Києві з 1906 по 1919 рік проживав на Андріївському узвозі, 15, у, так званому, Замку Річарда — Левове серце.

Помер 25 травня 1921 року в Кирилівці де і був похований.

Творчість

Малював поетичні пейзажі, серед яких мотиви Кирилівки:

• «Зустріч променів», 1884;
• «Левада», «Портрет дівчинки», 1892
• серія «Село Кирилівка», «Річка Стугна», 1895
• «Вечір над Дніпром», «Київ. Вид на Поділ», 1912
• «Хмара над Дніпром», 1919

та портрети, що вирізнялись тонким психологізмом:

• Ф. Красицький, 1884
• «Голівка дівчини», 1892
• скульптор Ф. Балавенського, 1907 та інші.

Багато малюнків Дядченко виконав аквареллю та кольоровими олівцями.

• 
  «Подвір'я»
• 
  «Портрет дівчинки»

Твори Г.К. Дядченко зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Львівському музеї українського мистецтва, Полтавському художньому музеї, Харківському художньому музеї та у приватних колекціях.

Пам'ять

меморіальна дошка

В 1971 році на будинку по вулиці Андріївський узвіз, 15 (Замок Річарда), де з 1909 по 1921 рік жив і працював художник встановлено меморіальну дошку (граніт, архітектор В. П. Лоботинський)^[2].

В Музеї Однієї Вулиці демонструються роботи художника, написані в Замку Річарда.