Олесь Дяк

Олесь Дяк (справжнє ім'я — Олександр Михайлович Дяк; нар. 8 листопада 1959 року в селі Радча Івано-Франківської області) — український поет, пісняр, громадський діяч, син Михайла Дяка. Член Національної спілки письменників України з 1995 року, заслужений діяч мистецтв України (2017).

Олесь Дяк
Народився	8 листопада 1959(1959-11-08) (65 років)  Радча
Країна	Україна
Діяльність	поет, автор пісень, громадський діяч
Alma mater	Івано-Франківський коледж фізичного виховання і ЛДУ імені Івана Франка (1988)
Нагороди	Премія імені Героя України Степана Бандери (2018)

Життєпис

Народився в родині Михайла Дяка (1935—1976) — громадського та політичного діяча, дисидента, націоналіста, в'язня радянських концтаборів та Ганни Гануської.

Закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури і Львівський університет у 1988 році. Працював у сфері освіти, а нині керує мистецькою агенцією «Свіча Фонд».

Творчість

Автор вісімнадцяти збірок, серед яких:

• «Той, що летить» (1990),
• «Тягар всевидящого ока» (1991),
• «Воскреси птаха» (1993),
• «Вибране» (1995, аудіокнига),
• «Ілюзія дива» (1998),
• «Оковірші» (2000),
• «Аритмія» (2002),
• «Шипшинова моя душа» (2003),
• «Світ незірваної ожини» (2005),
• «Біла любов» (2008),
• «Роса первозданна» (2010),
• «Політ водоспаду» (2012),
• «Звуки непереможні» (2014),
• «Мрія про рівновагу» (2016),
• «Світ на узвишші» (2019).

Ліричний герой його творів — цілеспрямований та впевнений, захищає українську національну ідентичність.

Окрім поезії, виступає як виконавець власних пісень у жанрі співаної поезії та популярної музики.^[1] Автор музичних альбомів «Магія Львова» (2022), «Хвилі щастя».^[2]

Громадська діяльність

Очолює Львівську обласну організацію НСПУ (з листопада 2020).

Відзнаки

• Дипломант першого українського фестивалю «Червона рута» (Чернівці, 1989).
• Заслужений діяч мистецтв України (2017).
• Лауреат Премії імені Героя України Степана Бандери (2018, у номінації «Громадська діяльність»).
• Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2020).