Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Дієцезія Меца
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Дієцезія Меца (фр. Diocèse de Metz; лат. Dioecesis Metensis) — дієцезія Римо-Католицької церкви у Франції, що знаходиться на сході країни. Центр дієцезії — місто Мец. Дієцезія перебуває у прямому підпорядкуванню Святому Престолові, включає 443 священників, з яких 381 єпархіальні та 62 ченці. Головний храм дієцезії — Собор Святого Стефана.
Remove ads
Територія
Дієцезія Меца включає 649 парафій. Усі вони розташовані у департаменті Мозель регіону Гранд-Ест[1]. Парафії входять до складу 38 архіпресвітерств та 5 архідияконств. До дієцезії належать 443 священників, з яких 381 єпархіальні та 62 ченці, а також 49 дияконів, 116 монахів та 758 монахинь[2].
Єпископська катедра розташована у місті Мец в соборі Святого Стефана.
Історія
Узагальнити
Перспектива
Дієцезія Меца заснована у III столітті[2]. Імена перших єпископів дійшли до нашого часу частково. Першим архієреєм, чиє ім'я дійшло до нашого часу, був єпископ Гесперій, що у 535 році брав участь у Клермонському соборі. На початку існування дієцезія Меца була єпископством-суффрагантством Трірської дієцезії[3].
У 945 році єпископи Меца отримали світську владу в місті та однойменному графстві. У 955 році дієцезія перейшла до складу Лотаринзького герцогства, а пізніше почала перебувати в прямому підпорядкуванню імператорові Священної Римської імперії, який користувався правом власного вибору нових єпископів разом з капітулою.
У XII столітті єпископ Бертрам надав Мецу статус вільного міста[3].
Єпископ Жан д'Апремон у 1224 році став першим мецьким єпископом, який був вибраний на свою посаду виключно капітулою.
З 1484 року, після смерти єпископа Георга Баденського[en], до 1607 року єпископами дієцезії Меца були герцоги Лотаринзькі. До 1871 року посаду мецького єпископа обіймали виключно особи французької національности[4].
Папа Римський Олександр VII у 1664 році надав королю Людовику XIV привілей призначати єпископів Меца.
1736 року єпископ Клод де Сен-Сімон прийняв титул-князя єпископа. Останній князь-єпископ, Луї-Жозеф де Монморансі-Лаваль[en], був змушений емігрувати до Німеччини через Французьку революцію.
1801 року був підписаний конкордат між консулом Наполеоном та Папою Пієм VII. Після цього дієцезія була відновлена у межах, що збіглися з територією трьох французьких департаментів — Мозель, Арденни та Форет. Дієцезія увійшла до складу архідієцезії Безансона[en]. Єпископ П'єр-Франсуа Б'єнеме реорганізував адміністративний поділ дієцезії, до якої тоді входили 90 парафій та 1251 приписна парафія[5].
1817 року частина департаментів Арденни та Форет увійшла до складу Пруссії, а 1821 року обидва департаменти повністю увійшли до неї. Ці терени були виключені зі складу дієцезії[6].
1871 року внаслідок франко-прусської війни Ельзас та Лотарингія, а отже і департамент Мозель, увійшли до складу Німецької імперії. Таким чином, уся дієцезія стала частиною Німеччини, а посади єпископів обіймали німці[6][7].
14 червня 1874 року дієцезія була напряму підпорядкована Святому Престолові[8].
За канцлерства Отто фон Бісмарка у 1870-х роках в Німеччині проводилася політика культуркампфу — боротьби проти Католицької церкви. Внаслідок цього велика кількість католицьких установ дієцезії були ліквідовані[9].
Після Першої світової війни департаменти, що раніше увійшли до складу Пруссії та пізніше Німеччини, повернулися до складу Франції. Відтоді право вибору та призначення нових єпископів Меца закріплене за Президентом Франції[2].
Remove ads
Єпископи
|
|
Remove ads
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads