Клермонський собор (535)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клермонський собор (значення).

Клермонський собор — церковний собор, що відбувся 8 листопада 535 року в місті Арверн (сучасний Клермон-Ферран) у Франкському королівстві^[1]. Собор, у якому взяли участь п'ятнадцять єпископів, видав 16 ухвал, які стосувалися правил вибору та призначення єпископів, одруження з юдеями та іншого^[2].

Учасники собору

Дієцезії, єпископи яких взяли участь Клермонському соборі 535 року, позначені жовтим та зеленим кольорами

У Клермонському соборі 535 року взяли участь 15 єпископів^[3]:

• Далматій Родезький^[en];
• Дейтер Лодевський;
• Дезидерат Верденський^[en];
• Доміціан Тонґеренський^[en];
• Флавій Реймський;
• Гал I^[en], єпископ Клермонський;
• Грамас, єпископ Лозанни, Женеви та Фрібура;
• Григорій Лангрський^[en];
• Гесперій Мецький^[fr];
• Гонорат Бурзький;
• Ільєр Мандський^[fr];
• Луп Шалонський;
• Ніцетій, єпископ Трірський;
• Руріс Лімозький;
• Венанцій Вів'єнський^[en].

Ухвали собору

Друга ухвала Клермонського собору постановила, що єпископ не може обиратися внаслідок інтриг, а тільки за особисті заслуги та діяння. Ухвала постановила, що єпископ вільно обирається духовенством і народом та затверджується архієпископом^[4].

13 ухвала Клермонського собору постановила, що одружений священнослужитель не може наймати собі робітницю, яка виконувала б роботу в домі, щоб ті виконали дану ними обітницю цнотливості^[fr]. Встановлений канон накладає на священників обов'язок вічної стриманости^[5][6].

Також Клермонський собор рішуче виступив проти шлюбів християн та юдеїв та шлюбів між родичами^[4][7].