Едмонда Шарль-Ру

Едмонда Шарль-Ру (фр. Edmonde Charles-Roux; 17 квітня 1920, Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція — 20 січня 2016, Марсель, Франція) — французька письменниця та журналістка. Президент Гонкурівської академії (2002—2013).

Едмонда Шарль-Ру
фр. Edmonde Charles-Roux
Едмонда Шарль-Ру
Ім'я при народженні	Edmonde Charles-Roux
Народилася	17 квітня 1920(1920-04-17) Неї-сюр-Сен[1]
Померла	20 січня 2016(2016-01-20) (95 років) 6th arrondissement of Marseilled, Марсель[1]
Поховання	Цвинтар Сен-П'єр (Марсель)d
Громадянство	Франція
Національність	француженка
Діяльність	прозаїк, журналіст
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[2], проза[2], журналістика[2] і редагування[2]
Заклад	Elle і Vogue Parisd
Знання мов	французька[3][2]
Мова творів	французька
Роки активності	з 1946
Напрямок	реалізм
Жанр	розповідь, роман, стаття, есе
Magnum opus	Q3357963?
Рід	Charles-Roux familyd
Батько	François Charles-Rouxd
Мати	Sabine Gounelled
Родичі	Jean, Charles, Raymond Rouxd
Брати, сестри	Jean-Marie Charles-Rouxd і Cyprienne Charles-Rouxd
У шлюбі з	Gaston Defferred
Учасник	Друга світова війна
Премії	Гонкурівська премія (1966)
Едмонда Шарль-Ру у Вікісховищі

Бібліографія

Романи

• Забути Палермо / Oublier Palerme (1966), Гонкурівська премія (1966)
• Вона, Адрієнн / Elle, Adrienne (1971)
• Стела для бастарда / Stèle pour un bâtard (1980)
• Сицилійське дитинство / Une enfance sicilienne (1981)

Біографії

• Неправильна, або моя біографія Шанель / L'Irrégulière ou mon itinéraire Chanel (1974), біографія Коко Шанель.
• Isabelle du désert (2003), біографія Ізабель Ебергард, дослідниці Північної Африки; книга складається з двох частин, опублікованих раніше окремими томами — «Un désir d'Orient» (1989) і «Nomade j'étais» (1995).

Фотоальбоми

• Часи Шанель / Le Temps Chanel (1979)
• Людина з Марселя / L'Homme de Marseille (2003)

Екранізації

• 1990 — «Забути Палермо», італійсько-французький фільм Франческо Розі. У головних ролях Джеймс Белуші, Мімі Роджерс та Джосс Екланд.
• 2009 — «Коко до Шанель», французький фільм Анн Фонтен. У головній ролі Одрі Тоту.

Відзнаки

• 1945 — Воєнний хрест (Франція)^[4].
• 2013 — Орден Почесного легіону, великий офіцер; командор (2010); кавалер (1945)^[5].