Едуардас Розенталіс

Едуардас Розенталіс (лит. Eduardas Rozentalis; нар. 27 травня 1963, Вільнюс) – литовський шахіст і шаховий тренер (Тренер ФІДЕ від 2014 року), гросмейстер від 1991 року.

Едуардас Розенталіс
Оригінал імені	лит. Eduardas Rozentalis
Країна	Литва
Народження	27 травня 1963(1963-05-27) (62 роки)  Вільнюс,
Титул	Міжнародний майстер (1987), Гросмейстер (1991)
Рейтинг ФІДЕ	2518 (квітень 2018)
Піковий рейтинг	2650 (січень 1997)
Нагороди та відзнаки

Шахова кар'єра

Наприкінці 1980-х років належав до когорти провідних радянських юніорів, тричі (1984, 1985, 1987) перемігши на турнірах молодих майстрів. 1990 року переміг на своєму першому міжнародному турнірі в Женеві. У наступних роках здобув низку турнірних успіхів, зокрема: 1997 року поділив 1-ше місце в Гастінгсі і Беер-Шеві, у 2000 і 2003 переміг у Монреалі (першого разу разом із Сергієм Смагіним), у 2002 році виборов титул чемпіона Литви і переміг у Каппель-ла-Гранд, 2003 року знову переміг у Каппель-ла-Гранд (разом із, зокрема, Євгеном Мірошниченком і Володимиром Бурмакіним), а також у Геусдалі, у 2004 році поділив 1-ше місце на турнірах open у Гамбурзі і Генуї, а також вигравав у Аугсбурзі, 2005 року поділив 1-ше місце в Кавалі та Стокгольмі (турнір Кубок Рілтона 2005/06 років), у 2006 році знову переміг у Геусдалі, тоді як у 2007 році поділив 2-ге місце в Трізені (позаду Олександра Бабуріна, разом з Іваном Фараго) і в Геусдалі (позаду Магнуса Карлсена, разом з Михайлом Красенковим і Лайошом Портішом). 2008 року переміг в Аугсбурзі, а також поділив 1-ше місце в Бад-Верісгофені (разом з Генріком Теске, Владиславом Боровиковим, Володимиром Бурмакіним, Юрієм Дроздовським і Владіміром Георгієвим), Монреалі (разом з Олександром Моїсеєнком, Матьє Корнеттом і Віктором Міхалевським) і Салоніках (разом з Тамазом Гелашвілі). 2009 року посів 2-ге місце (позаду Радослава Войташека) на меморіалі Мечислава Найдорфа, який відбувся у Варшаві. 2013 року переміг на відкритому чемпіонаті Норвегії, який відбувся у Фагернесі^[1].

Двічі взяв участь у чемпіонатах світу ФІДЕ, які відбулись за олімпійською системою: 1997 року в Гронінгені пробилися в 2-й раунд (у якому програв Сергієві Тівякову)^[2], а 1999 року вибув у 1-му раунді, поступившись Левонові Ароняну^[3].

Починаючи з відновлення незалежності Литви в 1991 році є основним гравцем збірної країни. Неодноразово представляв Литву на командних змаганнях, зокрема: дев'ять разів на шахових олімпіадах (1992, 1994, 1996, 1998, 2002, 2004, 2006, 2008, 2010)^[4] і п'ять разів на командних чемпіонатах Європи (1992, 1997, 1999, 2005, 2007)^[5].

Починаючи з 1996 року грає за клуб KSz Polonia Warszawa, у складі якого чотири рази виграв медалі клубного Кубка Європи: 3 срібні (1997, 1999, 2001) і бронзову (2002). Неодноразово здобував медалі клубного чемпіонату Польщі, зокрема 9 разів золоті (1996, 1999, 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 – у складі клубу Hetman Katowice, 2009, 2011).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1997 року, досягнувши 2650 очок ділив тоді 19-20-те місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 1-ше місце серед литовських шахістів^[6].

Вибрані публікації

• Vierzig kommentierte Partien 1983-1997, ISBN 3-923532-65-2, 1998
• Play the 2 c3 Sicilian, ISBN 1-901983-56-0, 2002

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[7]