Едуардо Ріканьї

Едуардо Ріканьї (ісп. Eduardo Ricagni, нар. 29 квітня 1926, Буенос-Айрес) — аргентинський і італійський футболіст, що грав на позиціях півзахисника і нападника за низку аргентинських та італійських клубних команд, а також національну збірну Італії.

Едуардо Ріканьї
Едуардо Ріканьї
Особисті дані
Народження	29 квітня 1926(1926-04-29)
	Буенос-Айрес, Італія
Смерть	1 січня 2010(2010-01-01) (83 роки)
	Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст	168 см
Вага	73 кг
Громадянство	Італія
Позиція	півзахисник, нападник
Юнацькі клуби
	«Платенсе» (Вісенте-Лопес)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1944–1946 «Платенсе» (Вісенте-Лопес) 35 (22) 1947–1949 «Бока Хуніорс» 49 (20) 1949–1951 «Чакаріта Хуніорс» 78 (39) 1952–1953 «Уракан» 41 (36) 1953–1954 «Ювентус» 24 (17) 1954–1956 «Мілан» 43 (11) 1956–1958 «Торіно» 45 (9) 1958 →  «Дженоа» 0 (0) 1958–1959 «Катанія» 28 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1953–1955 Італія 3 (2)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Народився 29 квітня 1926 року в місті Буенос-Айрес. Вихованець футбольної школи клубу «Платенсе» (Вісенте-Лопес). Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1944 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 35 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Бока Хуніорс», до складу якого приєднався 1947 року. Відіграв за команду з Буенос-Айреса наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Бока Хуніорс», був основним гравцем команди і одним із її головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,41 гола за гру першості.

Згодом з 1949 по 1953 рік грав у складі команд «Чакаріта Хуніорс» та «Уракан». У складі останньої команди 1952 року став найкращим бомбардиром аргентинської першості, забивши 28 голів.

1953 року перебрався до Європи, ставши гравцем італійського «Ювентуса». У першому ж сезоні у новій команді став її найкращим бомбардиром, 17 разів вразивши ворота суперників у 24 іграх Серії A.

Перед початком сезону 1954/55 забивний гравець перейшов до «Мілана», де вже не демонстрував високої результативності, проте допоміг команді у першому ж сезоні після переходу вибороти титул чемпіона Італії. Загалом відіграв за «россонері» два сезони.

Згодом два роки провів у «Торіно», звідки був відданий в оренду до «Дженоа», за яку взяв участь лише в одній грі на Кубок Італії, після чого перейшов до «Катанії». Завершив ігрову кар'єру в цій друголіговій команді по завершенні сезону 1958/59.

Виступи за збірну

Маючи італійське походження, після переїзду до Італії отримав громадянство цієї країни. Наприкінці 1953 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії грою на Кубок Центральної Європи 1948—1953 проти збірної Чехословаччини, в якій став автором одного з трьох м'ячів італійців.

Протягом наступних двох років ще двічі виходив на поле в іграх національної команди Італії, в яких ще одного разу відзначився забитим голом.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів в Італії

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1953–54	«Ювентус»	A	24	17	-	-	-	-	-	-	24	17
1954–55	«Мілан»	A	26	6	-	-	-	ЛК	2	1	28	7
1955–56		A	17	5	-	-	-	КЧ	3	2	20	7
Усього за «Мілан»			43	11		-	-		5	3	48	14
1956–57	«Торіно»	A	31	5	-	-	-	-	-	-	31	5
1957-черв. 1958		A	14	4	КІ	0	0	-	-	-	14	4
Усього за «Торіно»			45	9		0	0		-	-	45	9
черв. 1958	«Дженоа»	A	0	0	КІ	1	0	-	-	-	1	0
1958–59	«Катанія»	B	28	2	КІ[1]	1	0	-	-	-	29	2
Усього за кар'єру			140	39		2	-		5	3	147	42

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

• Чемпіон Італії (1):

«Мілан»: 1954-1955

• Найкращий бомбардир чемпіонату Аргентини (1):

1952 (28 голів)