Експлорер-4

«Експло́рер-4» (англ. Explorer — дослідник) — четвертий американський апарат за програмою «Експлорер», третій вдалий запуск. Інше позначення — «1958 Епсилон».

Експлорер-4
Основні параметри
COSPAR ID	1958-005A
NORAD ID (TLE)	00009 (мапа)
Виготівник	Лабораторія реактивного руху (англ. Jet Propulsion Laboratory)
Оператор	Управління балістичних ракет армії США (англ. Army Ballistic Missile Agency)
Тип апарата	вивчення Землі
Штучний супутник	Землі
Обертів	~5'930
Дата запуску	26 липня 1958 15:07 UTC
Ракета-носій	Юпітер-Сі (Джуно-1)
Космодром	Мис Канаверал, СК-5
Тривалість польоту	454 доби
Схід з орбіти	23 жовтня 1959
Технічні параметри
Маса	25,5
Розміри	довжин 2,03 м, діаметр 0,15 м
Орбітальні дані
Тип орбіти	еліптична
Велика піввісь	7616,2 км
Ексцентриситет	0,127936
Нахил орбіти	50,3°
Період обертання	110,2 хв
Прилади
Прилади	два Лічильника Гейгера-Мюллера, п'ять температурних датчиків, акустичний датчик, детектор мікрометеоритів.

Прилади виготовила група науковців під керівництвом доктора Ван-Аллена. Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США Міністерства оборони США спочатку планувало запустити два супутники для дослідження радіаційних поясів Ван-Аллена і впливу на них ядерних вибухів та магнітосферу Землі загалом, однак було запущено тільки «Експлорер-4».

Опис

Конструкція була схожою на «Експлорер-1». «Експлорер-4» був циліндричної форми і мав прилади для першого детального вимірювання заряджених частинок (протонів і електронів), які потрапили до радіаційних поясів Землі. Відсік приладів монтувався у верхній частині четвертого ступеня, і виводився на орбіту разом із ним, тому в різних джерелах наводиться різна маса супутника, яким можуть вважати весь ступінь. У польоті апарат обертався зі швидкістю 750 обертів за хвилину навколо довгої осі і цим стабілізувався.

Дані передавались двома групами антен: передавач потужністю 60 мВт із частотою 108,03 МГц використовував антену Герца, що складалась із двох скловолоконних щілинних антен у корпусі супутника; передавач потужністю 10 мВт із частотою 108 МГц використовував чотири гнучкі антени, розташовані хрестовиною і випрямлені внаслідок обертання апарата.

Оскільки був доступним невеликий простір і вимагалась невелика маса, розроблялись і виготовлялись прості і високонадійні прилади з використанням транзисторів із германію і кремнію.

Ззовні відсік приладів був розфарбований білими і темнозеленими смугами для створення пасивного температурного контролю.

Політ

26 липня 1958 року 15:07 UTC Ракета-носій Юпітер-Сі (Джуно-1) з космодрому Канаверал успішно вивела супутник на орбіту з перигеєм 263 км і апогеєм 2213 км із періодом обертання 110,2 хв. Орбіта мала нахил 50,3°.

Передавач потужністю 10 мВт із частотою 108 МГц і пластиковий сцинтиляційний датчик припинили працювати 3 вересня 1958 року. Два лічильники Гейгера-Мюллера й інфрачервоний датчик на кристалі йодиду цезію нормально працювали до 19 вересня 1958 року. Передавач потужністю 60 мВт із частотою 108,03 МГц припинив передачу сигналів 5 жовтня 1958 року. Імовірно причиною збоїв стало виснаження хімічних батарей.

Супутник зійшов з орбіти 23 жовтня 1959 року після 454 діб польоту.

Джерела

• Каталог НАСА [Архівовано 16 вересня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
• Експлорер-4 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)