Електромагніт

Електромагні́т (англ. electromagnet) — пристрій, що створює магнітне поле за допомогою електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обвитки та феромагнітного осердя, яке набуває властивостей магніту під час проходження обвиткою струму. В електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.

Фото промислового електромагніту приблизно 1914 року, що піднімає залізний брухт. На його вершині видно дроти, котрі живлять обвитку магніту.

Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — зазвичай з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікелевих і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми, магнітопроводи виконують із набору листів (шихта).

Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).

Нейтральні електромагніти постійного струму

У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обвитці і не залежить від напряму струму.

Поляризовані електромагніти постійного струму

У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (МРС). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обвитці.

Електромагніти змінного струму

У цих магнітах живлення обвитки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напрямку, внаслідок чого сила притягування пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.

Інші класифікації

Електромагніти розрізняють також за низкою інших ознак: за способом увімкнення обмоток — з паралельними і послідовними обвитками; за способом роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої та сповільненої дії, тощо.

Простий електромагніт, що складається з ізольованого дроту, намотаного на залізне осердя. Коли електричний струм проходить через дріт, осердя стає магнітом з північним полюсом на одному кінці і південним полюсом на іншому.

Найпростіший електромагніт

Найпростішим електромагнітом є провідник намотаний на циліндричну котушку — соленоїд. Набагато дужче магнітне поле можна створити, якщо в котушку встановити осердя з феромагнітного матеріалу. У цьому разі, магнітне поле котушки намагнічує осердя а те, натомість, створює додаткове магнітне поле.

Пристрої, де використовуються електромагніти

Електромагніти застосовуються там, де необхідне магнітне поле, яке можна швидко і легко змінити, наприклад в електричному дзвінку навушниках, гучномовцях, телеграфії, електромашинах, релейній техніці, лічильниках електроенергії, електродвигунах. Електромагніти є в будь- якому автомобілі, телефоні, комп'ютері, телевізорі, літаку та теплоході.

Див. також: Телеграфний клопфер

Дотичний термін

Електромагнітний,  — той, що належить до електромагнетизму, тобто одночасно до електрики й магнетизму. Той, який здійснюється або діє за допомогою електромагніту.

Див. також

• Магніт Біттера
• Магнітне коло

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

• Електромагніт // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.