Емманюель Роблес

Емманюель Роблес (нар. 4 травня 1914, Оран, Французький Алжир — пом. 22 лютого 1995, Булонь-Біянкур, Франція) — французький письменник іспанського походження, який довгий час жив в Алжирі як так званий «pied-noir» (франкоалжирець). Його близько сорока романів і драм «спираються на екзистенціалістичну філософію, що ставить людей перед безнадійним вибором»^[4][5].

Емманюель Роблес
Народився	4 травня 1914(1914-05-04)[1][2][…]  Оран, Франція[3]
Помер	22 лютого 1995(1995-02-22)[1][2][…] (80 років)  Булонь-Біянкур, О-де-Сен, Іль-де-Франс, Франція[3]
Країна	Франція
Діяльність	поет, письменник, сценарист, драматург, прозаїк-романіст, публіцист, шкільний учитель, усний перекладач
Знання мов	французька[1]
Роки активності	1937 — 1995
Magnum opus	Les Hauteurs de la villed
Нагороди	премія «Феміна» (1948) премія Єжена Дабі за найкращий популярний романd (1945) Broquette-Gonin prized (1964)

Біографія

Батько Роблеса, родина якого походить з Іспанії, був простим мулярем. Він помер незадовго до народження сина. Відсутність батька вплинула на життя сина. Завдяки стипендії Еммануель зміг здобути вищу освіту. Став учителем, а згодом директором школи. У 1930-х роках подорожував Азією. З 1937 року підтримував дружбу з Камю. У цьому ж році розпочав військову службу. Його призначили до військово-повітряних сил, де він залишався шість років, оскільки почалася війна.

З 1943 року Роблес працював військовим кореспондентом і журналістом. Повернувшись до Алжиру в 1947 році, він заснував літературний журнал «Forge» . Він редагував серію «Méditerranée» (Середземномор'я) для видавництва «Сей». Він також працював на «Radio Algiers». У 1955 році Луїс Бунюель екранізував роман Роблеса «Cela s'appelle l'aurore» (1952). З 1956 року письменник був членом комітету, який виступав за припинення вогню під час Алжирської війни.

Роблес дебютував у 1938 році романом «Дія». У 1948 році він отримав премію Феміна за роман «Les Hauteurs de la ville» («На висоті міста»). У 1950 році він опублікував мемуари про іспанського драматурга Федеріко Гарсія Лорку, якого також перекладав. У 1973 році він став членом Гонкурівської академії.

Роблес помер у 1995 році у віці 80 років у своєму будинку поблизу Парижа. «Коли ти мертвий, ти мертвий. Треба поспішати жити», сказав він десятиліття тому як причину того, чому він завжди перед всією метафізикою віддавав перевагу «суворо земному»^[6].

З 1991 року місто Блуа присуджує премію Емманюеля Роблеса^[7].

Вибрані твори

Новели

• La mort en face.

Романи

• Cela s'Appelle l'Aurore . 1952 рік
• Fédérica. 1954 рік.
• Le Vesuve.
• Les couteaux.
• Les hauteurs de la ville.
• La croisière.
• Жорстокий сезон.