Еміль Раковіце

Еміль Раковіце (рум. Emil Racoviţă; 15 листопада 1868, Ясси — 17 листопада 1947, Клуж-Напока) — румунський біолог, зоолог, ботанік і спелеолог. Доктор наук. Президент Румунської Академії (1926-1929). Дослідник Антарктиди.

Еміль Раковіце
рум. Emil Racoviţă
Народився	15 листопада 1868(1868-11-15)[1][2][3]  Ясси, Об'єднане князівство Волощини і Молдови
Помер	19 листопада 1947(1947-11-19) (79 років)  Клуж-Напока, Румунське королівство
Поховання	Центральний цвинтар (Клуж-Напока)d
Країна	Румунія
Діяльність	зоолог, мандрівник-дослідник, ботанік, спелеолог, викладач університету, геолог
Alma mater	Паризький університет
Галузь	спелеологія, біологія, зоологія, ботаніка
Заклад	Румунський інститут спелеології
Науковий ступінь	доктор наук
Науковий керівник	Henri de Lacaze-Duthiersd
Членство	Румунська академія Французьке зоологічне товариствоd Паризька медична академія
Партія	Фронт національного відродженняd і Party of the Nationd
Відомий завдяки:	дослідженню Антарктиди, засновник біоспелеології
Нагороди	doctor honoris causa from the University of Lyond (1923)
Еміль Раковіце у Вікісховищі

Життєпис

Нащадок відомого волоського боярського роду Раковиці, що правили в Молдові в XVIII столітті.

До 1889 року вивчав право в Паризькому університеті. Ще в студентські роки захопився природничими науками, зокрема, океанографією, в 1891 році отримав ступінь бакалавра. Провів ряд досліджень в лабораторії в Баніюль-сюр-Мер (Франція). Під керівництвом професора зоолога Ф. Лаказ-Дютье підготував дисертацію і в 1896 році йому присуджено ступінь доктора природничих наук.

У 1897-1899 роках брав участь в організованій Бельгійським королівським географічним товариством Антарктичній експедиції Адрієна де Жерлаша. Разом з ним до складу експедиції на судні «Бельжика» входили Руал Амундсен, Генрик Арцтовський, Антоні Добровольський і Фредерік Кук. Під час експедиції, що тривала до 1899 року, була проведена перша зимівля в Антарктиці, де він проводив інтенсивні дослідження океанічної фауни.

Після повернення з експедиції продовжував працювати в Баніюль-сюр-Мері, став наступником професора Ф. Лаказ-Дютье на посаді завідувача лабораторією.

У 1907 році опублікував свою працю «Essai sur les problemes biospeologiques», що вважається першою роботою, присвяченою біоспелеології, науці про фауну печер. Згодом Раковіце створив першу підземну біологічну лабораторію і організував роботу по біоспелеології.

У 1920 році повернувся до Румунії і очолив кафедру зоології в університеті Клуж-Напока, де створив перший в світі інститут спелеології. Його заступником став Рене Жаннель.

У 1922-1926 роках обирався в сенат Румунії. У 1926-1929 — Президент Румунської Академії.

У 1929-1930 роках — ректор університету Клуж-Напока. Автор цілої низки наукових робіт в області біоспелеології.

Був членом багатьох наукових товариств, входив до складу редакцій наукових журналів. Раковіце керував Інститутом спелеології з 1920 року до своєї смерті в 1947 році.

Вибрані праці

• Cétacés (1903);
• Essai sur les problèmes biospéologiques (1907);
• Enumérations de grottes visitées (1907—1929);
• La Spéologie. Une science nouvelle des anciens mystères souterrains (1927);
• L’évolution et ses problèmes (1929).

Галерея

• 
  Пам'ятник Раковіце на острові Мальорка
• 
  Інститут спелеології "Emil Racoviţă" Клуж-Напока
• 
  Погруддя Раковіце в Клуж-Напока
• 
  Поштова марка Румунії, присвячена 100-у з дня народження Раковіце
• 
  Поштова марка Молдови, із зображенням печери, що носить ім'я Раковіце

Пам'ять

Ім'я Еміля Раковіца присвоєно:

• першій румунській полярній дослідницькій станції і печері в Антарктиці;
• створеному ним Інституту спелеології;

Посилання

• Facts about Emil Racovita(англ.)