Еміль Целльнер

Еміль Целльнер (нім. Emil Zellner; 3 грудня 1889, Єцельсдорф — 9 січня 1946, Відень) — австрійський і німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту.

Еміль Целльнер
нім. Emil Zellner
Ім'я при народженні	нім. Emil Franz Zellner[1]
Народився	3 грудня 1889(1889-12-03) Єцельсдорф
Помер	9 січня 1946(1946-01-09) (56 років) Відень
Країна	Цислейтанія  Австрія
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна[2] і Друга світова війна[2]
Військове звання	Генерал-лейтенант
Конфесія	католицтво[1]
Нагороди	Ювілейний хрест Пам'ятний хрест 1912/13 Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Залізний хрест 2-го класу Медаль за поранення для інвалідів (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» Хрест «За вислугу років» (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Застібка до Залізного хреста 2-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Військовий орден Залізного трилисника Орден Корони короля Звоніміра

Біографія

Син директора школи Еміля Целльнера і його дружини Антонії, уродженої Рід. 18 серпня 1908 року поступив на службу в австро-угорську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни продовжив службу в австрійській армії. Після аншлюсу 13 березня 1938 року автоматично перейшов у вермахт, в штаб 5-го групового командування. З 26 серпня 1939 року — обер-квартирмейстер 14-ї армії, з 4 жовтня 1939 року — командування прикордонної зони «Південь». З 14 жовтня 1939 року — командир 243-го піхотного полку. 7 червня 1940 року відправлений у резерв ОКГ. З 1 липня 1940 року — начальник генштабу заступника командира 17-го армійського корпусу у Відні. З 25 січня 1943 року — командир 373-ї піхотної дивізії. 5 серпня 1943 року знову переведений в резерв ОКГ. 10 жовтня 1943 року відряджений до командувача військами у Бельгії-Північній Франції. З 15 лютого 1944 року — комендант 520-ї вищої польової комендатури. З 20 квітня 1944 року — командувач оперативною зоною «Східна Угорщина». 8 жовтня 1944 року відправлений у резерв фюрера. З 25 жовтня 1944 року — інспектор служби комплектування в Інсбруку.

Звання

• Кадет-виконувач обов'язків офіцера (1 вересня 1908)
• Лейтенант (1 травня 1911)
• Обер-лейтенант (1 серпня 1914)
• Гауптман (17 серпня 1917)
• Титулярний майор (8 липня 1920)
• Штабс-гауптман (1 березня 1923)
• Майор (21 лютого 1930)
• Оберст-лейтенант (15 грудня 1930)
• Оберст (20 січня 1934)
• Генерал-майор (1 квітня 1941)
• Генерал-лейтенант (1 квітня 1943)

Нагороди

• Ювілейний хрест (1908)
• Пам'ятний хрест 1912/13
• Бронзова та срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Залізний хрест 2-го класу
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) для інвалідів
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу з мечами (25 років)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (19 вересня 1939)
• Залізний хрест 1-го класу (8 жовтня 1939)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (30 січня 1942)
  • 1-го класу з мечами (20 квітня 1942)
• Військовий орден Залізного трилисника 1-го класу (Хорватія)
• Орден Корони короля Звоніміра 1-го класу із зіркою (Хорватія)

Посилання

• Біографія. [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Біографія.
• Нагороди. [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]