Еміль Шарль Ашар

Емі́ль Шарль Аша́р (фр. Emile Charles Achard; 24 липня 1860, Париж — 7 серпня 1944, Версаль) — французький терапевт, доктор медицини, професор, відомий описом декількох клінічних синдромів, першим клінічним описанням паратифів.

Еміль Шарль Ашар
Emile Charles Achard
Народився	24 липня 1860(1860-07-24)[1][2][…]  Париж[1]
Помер	8 серпня 1944(1944-08-08)[2][3] (84 роки) або 7 серпня 1944(1944-08-07) (84 роки)  Версаль, Франція
Поховання	Пер-Лашез і Grave of Achardd
Країна	Франція
Діяльність	лікар, викладач університету, патологоанатом, науковець
Alma mater	Паризький університет
Галузь	медицина, терапія, інфекційні захворювання
Заклад	Паризький університет
Посада	Perpetual Secretaryd і голова
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Членство	Французька академія наук Бельгійська королівська академія медицини Комітет історичних та наукових робітd Société anatomique de Parisd Society of Biologyd French Society for History of Medicined Société Internationale d’Urologied Société médicale des hôpitaux de Parisd
Відомий завдяки:	першому опису декількох клінічних синдромів, створенню діагностичних тестів, вперше клінічно діагностував паратифи
Нагороди	Командор ордена Почесного легіону Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест) Командор ордена Корони Італії Командорський Хрест ордена Корони Румунії
Еміль Шарль Ашар у Вікісховищі

Біографія

Еміль Шарль Ашар у молодості.

Освіта і кар'єра

Навчався в Парижі, став доктором медицини в 1887 році. У 1893 році він отримав кваліфікацію госпітального лікаря, у 1895 році — повного лікаря. У 1908 році співробітник народної освіти (фр. Officier à l'Instruction publique). Надалі був призначений професором загальної патології та терапії, а з 1910 року працював професором внутрішньої медицини Паризького університету в госпіталі Біжон. Він також працював і в лікарні Кочін. 1911 року його було обрано до французької Академії медицини.

Здобутки

У 1896 році разом з Раулем Бенсаудом описав паратифи та виділив збудника, який на сьогодні класифікують як Salmonella paratyphi B. Він створив і впровадив у клінічну практику термін «паратифозна гарячка» і «паратиф», ввів один з перших аналізів функції нирок, заснований на часі появи барвників у сечі після їхнього внутрішньовенного введення (тест Ашара).

Серед його численних наукових літературних тем були вивчення летаргічного енцефаліту Економо та хронічного нефриту (хвороби Брайта). На честь його були названі клінічні синдроми — синдром Ашара і синдром Ашара — Тьєра. Запропонував термін «арахнодактилія» («павучі пальці») для змін у хворих на синдром Марфана.

З Жоржем Морісом Верхом і Жозефом Кастаньє він написав «Посібник із захворювань шлунково-кишкового тракту» (Париж, 1907).

За життя Ашар був членом Академії наук Франції, Генеральним секретарем, президентом Медичного товариства Паризької медицини та Товариства неврологів, віце-президентом Товариства біології та анатомічного товариства, почесним доктором Університету Лаваля у місті Квебек та Афінського університету, почесним членом Королівського медичного університету Единбурга, почесним іноземним членом Королівської академії медицини Риму та Національної академії медицини Ріо-де-Жанейро, членом Академії наук та мистецтв Персії, ряду інших наукових товариств.

Нагороди

• Командор Ордену Британської імперії (1920 рік)
• Командор Ордену Відродження Польщі (1921)
• Орден Слави (Туніс), ступінь командора (1923)
• Командор Ордену Корони Італії (1924)
• Орден Вранішнього Сонця (1926)
• Імператорский орден Дракона Анна́ма (В'єтнам, 1926)
• Командорський хрест Ордена Корони Румунії (1929)
• Орден почесного легіону ступінь Командор (1931)

Вибрана бібліографія

• Traité des kystes congénitaux, Paris, Asselin et Houzeau, 1886.
• De l'Apoplexie hystérique, Paris, Asselin et Houzeau, 1887.
• Exposé des travaux de Mr le Dr Ch. Achard, [Concours pour l'agrégation, section de pathologie interne et médecine légale], Paris, G. Steinheil, 1892.
• Exposé des travaux de Ch. Achard, Paris, Rueff et Cie, 1895.
• Notice sur les titres et travaux scientifiques, Paris, Masson et Cie, 1904.
• Notice sur les titres et travaux scientifiques, février 1910, Paris, Masson et Cie, 1910.
• Manuel des maladies du foie et des voies bilaires, Paris, Masson, 1910
• L'encéphalite léthargique. Paris, Baillière, 1921.
• Examen fonctionnel du poumon, Paris, Masson et cie, 1922.
• Autour du monde: impressions d'un médecin. Paris: Masson, 1927.
• L'oedème brightique. Paris, G. Doin et cie, 1929.
• Les maladies typhoïdes; études cliniques, pathologiques & thérapeutiques. Paris, Masson, 1929.