Іллєнко Емілія Іоанівна

Емі́лія Іоа́нівна Іллє́нко (23 листопада 1934, Бухарест, Румунія — ?, Київ, Україна) — радянська і українська кінорежисерка.

Іллєнко Емілія Іоанівна
Дата народження	23 листопада 1934(1934-11-23) (90 років)
Місце народження	Бухарест, Румунія
Місце смерті	Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання	Совський цвинтар
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	режисер, сценарист
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	ID 0407936; ID 0407937

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іллєнко.

Життєпис

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1959). Працювала асистентом режисера і другим режисером на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.

Була членом Національної спілки кінематографістів України.

Похована в Києві на Совському кладовищі. 12 травня 2015 року Вадима Іллєнка поховали на Совському кладовищі біля могили дружини^[1].

Сім'я

Була дружиною Вадима Іллєнка (1932—2015) — українського кінооператора та кінорежисера .

Зі спогадів актриси Людмили Єфименко про Вадима Іллєнка: «Його покійна дружина Емілія заради нього кинула професію і батьківщину. Переїхала з Румунії до Києва, присвятила себе вихованню дочок, а потім — онуків»^[2].

Фільмографія

Асистент режисера у фільмах:

• «Над нами Південний хрест» (1965, у співавт.; реж. І. Болгарин, В. Іллєнко)
• «Вечір на Івана Купала» (1968, у співавт.; реж. Юрій Іллєнко)
• «Поштовий роман» (1969, у співавт.; реж. Э. Матвєєв)
• «Пізня дитина» (1970, у співавт.; реж. К. Єршов)
• «Зозуля з дипломом» (1971, у співавт.; реж. Вадим Іллєнко)
• «Білий башлик» (1974, реж. В. Савельєв)
• «Там вдалині, за рікою» (1975, реж. Михайло Іллєнко)
• «Припустимо — ти капітан...» (1976, реж. А. Сурикова)

Другий режисер у фільмах:

• «Напередодні прем'єри» (1978, реж. Олег Гойда)
• «Сімейне коло» (1979, реж. В. Довгань)
• «Грачі» (1980, реж. К. Єршов)
• «Ранок за вечір мудріший» (1981, реж. Олександр Муратов)
• «Не було б щастя...» (1983, реж. К. Єршов)
• «Володя великий, Володя маленький» (1985, реж. В. Криштофович)
• «Дама з папугою» (1988, реж. А. Праченко)
• «Відьма» (1990, реж. Г. Шигаєва)
• «Розсмішіть клоуна» (1984, реж. М. Рашеєв)
• «Господи, прости нас, грішних» (1992, реж. А. Войтецький) та ін.

Сценарист у співавт. з Вадимом Іллєнком:

• «Геллі і Нок» (1995, реж. В. Іллєнко) за О. Гріном^[3].