Ендовище

Ендовище — давнє козацьке село на Північній Слобожанщині.

село Єндовище
Ендовище
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Семилуцький район
Поселення	Семилукське сільське поселення
Код ЗКАТУ	20 249 868 002
Код ЗКТМО	20 649 468 106
Основні дані
Населення	1933 (2010)[1]
Поштовий індекс	396931
Географічні координати:	51°43′17″ пн. ш. 39°00′54″ сх. д.
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Мапа
Єндовище Єндовище

Адміністративно належить до Семилуцькому районі Воронізької області у складі Семилуцького сільського поселення. Розташоване в межиріччі Дону і Ведуги, прилягаючи до районного центру — міста Семилуки, за 13 км на північний захід від обласного центру — міста Вороніж (по інший бік від річки Дон).

Колишній центр Семилуцького (тоді ще Ендовищенського) району.

У «Списку населених місць Воронезької губернії» за 1859 село значиться як Яндовище (Ендовище) — село казенне Землянського повіту при річці Ведуга, на Воронізькому великому поштовому тракті, за 27 верст від повітового міста Землянська. У селі числилося 235 дворів і 2705 жителів обох статей — 1270 чоловічої і 1435 жіночої. За відомостями енциклопедичного словника Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона, виданого в 1890–1907 рр., Ендовище було слободою у складі Землянського повіту Воронезької губернії. Один з найдавніших населених пунктів губернії, вперше згадується в документах XVI століття. Слобода була заселена т.зв. «черкаськими отаманами» з числа українців (зараз їх засимільовані нащадки місцевих українських селян для політкоректності звуть «хохлами», «місцевими», «тутешніми»). Жителі займалися хліборобством і городництвом, а також ламкою вапняку і кварцового пісковика. За даними енциклопедії слобода налічувала 410 дворів, у яких проживали 2619 осіб. У Ендовищі розташовувалися церква, церковно-парафіяльне та земське училища. Околиці слободи були відомі геологічними скам'янілостями і оголеннями.

Населення

Чисельність населення

2010[2]
1933