Енцо Беардзот

Е́нцо Беардзо́т (італ. Enzo Bearzot, нар. 26 вересня 1927, Аєлло-дель-Фріулі — пом. 21 грудня 2010, Мілан) — італійський футболіст (клуб «Торіно»), захисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, багаторічний головний тренер збірної Італії, що привів її до перемоги на чемпіонаті світу 1982 року.

Енцо Беардзот
Енцо Беардзот
Особисті дані
Народження	26 вересня 1927(1927-09-26)
	Аєлло-дель-Фріулі, Італія
Смерть	21 грудня 2010(2010-12-21) (83 роки)
	Мілан
Прізвисько	Vecio[1]
Громадянство	Італія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1946–1948 «Про Горіція» 39 (2) 1948–1951 «Інтернаціонале» 19 (0) 1951–1954 «Катанія» 95 (5) 1954–1956 «Торіно» 65 (1) 1956–1957 «Інтернаціонале» 27 (0) 1957–1964 «Торіно» 164 (7)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 1955 Італія 1 (0)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада 1964–1967 «Торіно» (мол.) 1968–1969 «Прато» 1969–1975 Італія U-23 1975–1986 Італія
Звання, нагороди
Нагороди	Зала слави італійського футболу (2011)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 24 липня 2011.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 24 липня 2011.
*** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1946 року виступами за команду клубу «Про Горіція», в якій провів два сезони, взявши участь у 39 матчах чемпіонату.

Згодом з 1948 по 1957 рік грав у складі команд клубів «Інтернаціонале», «Катанія», «Торіно» та «Інтернаціонале».

1957 року повернувся до клубу «Торіно», за який відіграв 7 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем захисту команди. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Торіно» у 1964 році.

Виступи за збірну

1955 року провів свій єдиний офіційний матч у складі національної збірної Італії, програну з рахунком 0:2 гру проти збірної Угорщини.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1964 року як тренер молодіжної команди клубу «Торіно».

Згодом очолював команду клубу «Прато» та молодіжну збірну Італії U-23.

1975 року очолив тренерський штаб національної збірної Італії. Незмінно перебував на чолі «скуадри адзури» протягом 11 років, до 1986. Як головний тренер збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, чемпіонату Європи 1980 року в Італії, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, здобувши того року титул чемпіона світу, чемпіонату світу 1986 року у Мексиці.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

Як тренера

• Чемпіон світу (1):

1982

Особисті

• Найкращий тренер в історії футболу — 24 місце (World Soccer)^[2][3]