Еоліда

Еоліда (грец. Αιολίδα) — населена переважно еолійцями грецька область на Егейському узбережжі Малої Азії на північ від річки Герм до Геллеспонту, особливо навколо Елайської, або Кімскої затоки.

Еоліда
Тип	історична область
Країна	Туреччина

Еоліда на мапі Малої Азії

Руїни стародавньої Смірни

Запит «Еолія» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Географія

Еолійці колонізували Троаду, прибережну частину Мізії та Лідії, а також прилеглі до Кімської затоки острови Лесбос та Тенедос. На півдні від їх земель лежала Іонія, на південний схід знаходилась Лідія, на сході тягнулась Мізія. Серед південноеолідських міст вирізнялись Кіма та Смірна.

Історія

Найдавнішим центром розселення еолійців була Східна Фессалія. Звідси наприкінці 2-го тисячоліття до н. е. почалася колонізація еолійцями решти частини Фессалії і Беотії, потім північно-західної частині Малої Азії (області, що одержала назву Еоліда) та прилеглих островів (Лесбос і Тенедос). Колонізація еолійцями малоазійського узбережжя, боротьба з місцевими племенами знайшли відображення в «Іліаді» Гомера.^[1]

Найраніша згадка еолійців відноситься до мікенського часу. Воно зустрічається в одному тексті з Кносу KN Wm 1707 у формі "ạ3-wo-re-u-si". Перший знак у цьому слові збитий, але читання «aiwoleusi» – «еолійцям» допускається як з великою ймовірністю, так і з великою обережністю^[2]. Хоча на його основі і висловлювалося припущення про існування племені еолійців вже в мікенський час, але без будь-якої впевненості в тому, що воно ідентично існувало пізніше в Малій Азії^[3]. Сумнів у такому тотожності посилюється і тією обставиною, що ім'я «еолійці» в даному тексті розуміється як самоназва – «рухливі у битві» (від прикметника грец. αἰόλος «швидкий, рухливий, яскравий») – і пов'язане з військовою сферою деятельности^[4].

Перша літературна згадка про Еоліду належить Гомеру, тут Одіссей зустрів Кіклопів, прибувши на острів Еолія. Гесіод у поемі «Праці та дні» визначає «еолійський» як географічний термін по відношенню до міста Кими (ст. 636). У Мімнерма (2-я пол. VII ст. до н.е.) визначення «еолійський» теж зустрічається як географічний термін, але стосовно Смирни (fr. 9 West). У поемі «Каталог жінок» (VII–VI ст. до н.е.) представлено родоводи основних давньогрецьких племен, де міфологічний предок еолійців Еол розглядається як фессалієць та сина Елліна – прабатька всіх греків, брата Дора та Ксуфа (fr. 9 M.W.).

У 8 столітті до н. е. дванадцять міст Еоліди на узбережжі Лідії та Мізії та створили Еолійський союз, або Додекаполіс. Короткий опис Еоліди наведено у Геродота (I.149), який перераховує одинадцять міст еолійців у континентальній частині Малої Азії (Киму, що також називається Фріконідою, Лариси, Неон Тіхос, Темнос, Кіллу, Нотій, Егіроессу, Пітану, Егеї, Мирину та Грінейон) і відзначає, що спочатку їх було дванадцять (сакральне для греків число), але що дванадцяте місто — Смірна — було відібране у них іонійцями. Геродот згадує також «острівні міста» — п'ять на Лесбосі і одне на Тенедосі.^[5] Пліній Старший в «Природній Історії» згадує Еоліду під латинізовані назвою лат. Aeolis^[6].

Найвідомішим з міст була Смірна (сучасний Ізмір, Туреччина), ). Посли Додекаполіса збиралися на мисі Кані на свято союзу — Панеоліум.^[7]. Час створення Еолійського союзу не зрозумілий, оскільки святилище Аполлона в Гринейоні, яке служило їй столицею, ще не розкопано. Серед причин появи Еолійського союзу називають надзвичайну етнічну та мовну різноманітність регіону в архаїчний період, зіткнення з Лідією, що контролювала еолійські території протягом VII та на початку VI ст. до н.е., а також боротьбу за Смірну з Іонійського союзу^[8].

Починаючи з 546 до н.е. Еоліда перебувала під владою Креза, потім входила до складу імперії персів, пізніше належала до Афінського морського союзу, а з 404 до н. е. була знову завойована персами. Звільнена Александром Македонським, Еоліда належала Селевкідам, потім Пергамському царству і з 133 до н. е. — Стародавньому Риму.

Еоліда належала Східній Римській імперії і залишалась під її владою до початку 1400 року, коли турки окупували малоазійський регіон.

Культура

Втіленням регіональної самосвідомості стали власний діалект, музичний лад і фізичний вигляд еолійських міст, прикрашений будівлями в еолійському ордері.

Персоналії

• Гесіод — перший відомий на ім'я давньогрецький поет.
• Автолік Пітанський — давньогрецький автроном, математик, географ.
• Андріск — самозваний правитель Македонії.
• Сапфо — давньогрецька поетеса, представниця монодичної пісенної лірики.
• Ефор — давньогрецький історик, згадується як один із «семи мудреців».