Ерік Орсенна

Ерік Орсенна (фр. Erik Orsenna; нар. 22 березня 1947(19470322), Париж, Франція) — французький письменник, член Французької академії. Справжнє ім'я — Ерік Арну (фр. Erik Arnoult).

Ерік Орсенна
(фр.) Erik Orsenna
Ерік Орсенна. Париж, 2008
Ім'я при народженні	Ерік Арну (Erik Arnoult)
Псевдонім	Ерік Орсенна
Народився	22 березня 1947(1947-03-22) (78 років) Париж, Франція
Громадянство	Франція
Діяльність	прозаїк
Сфера роботи	література[1][1], економіка[1] і політика[1]
Alma mater	Лондонська школа економіки та політичних наук, Інститут політичних досліджень і Університет Париж I Пантеон-Сорбонна
Заклад	Вища нормальна школа, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна, Université de Rouen-Normandie і Лондонська школа економіки та політичних наук
Знання мов	французька[2][1][…]
Мова творів	французька
Magnum opus	Q3203388?
Членство	Французька академія[3] і Académie nationale de pharmacied[4]
Нагороди	Гонкурівська премія (1988), Гонкурівська премія ліцеїстів (1988), премія імені Роже Нім'є (1978), Премія Птолемея (2015), Міжнародна премія Nonino (1990)
Сайт: erik-orsenna.com
Ерік Орсенна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Ерік Арну народився в Парижі в 1947 році. Його дитинство не було безхмарним: батьки Еріка не ладнали один з одним, і атмосфера в сім'ї гнітила дитину^[5]. Його єдиним другом був молодший брат, з яким він мав спільну пристрасть до читання, що рано розвинулася.

Орсенна вивчав економіку в паризькому Інституті політичних досліджень, філософію в Сорбонні і математику в Лондонській школі економіки і політичних наук^[6]. Повернувшись до Франції, він публікує свій перший роман «Loyola's blues» (1974) і захищає докторську дисертацію^[6]. В цей же час він обирає собі псевдонім — Ерік Орсенна — за назвою міста з роману Жульєна Грака «Узбережжя Сирта»^[6].

Протягом 11 років Орсенна займався дослідницькою і викладацькою діяльністю в області економіки і фінансів. Був радником з питань культури в уряді Міттерана^[6]. З 1985 року — член Державної ради Франції^[6]. У 1998 році Ерік Орсенна був обраний членом Французької академії. Він також є членом таких державних і громадських організацій, як Міжнародний центр моря в Рошфорі (голова), міжнародна асоціація FARM, що займається розвитком сільського господарства в бідних країнах (віцеголова), компанія Garbios, що спеціалізується на так званій зеленій хімії (член ради директорів), і ряду інших^[7].

Паралельно з державною і громадською діяльністю Орсенна не припиняє займатися письменництвом. У його творах відображена широка сфера власних інтересів, у числі яких подорожі (Орсенна відвідав близько 80 країн), море, музика і французька мова^[8]. Це коло постійно розширюється, тому що Орсенна, за його власним визнанням, все життя відчував гостру і невтомну спрагу нових знань. Так, у віці 55 років він виявив, що абсолютно не розбирається в природничих науках, і вирішив надолужити згаяне^[8]. У 2005 році вийшла його книга «Portrait du Gulf Stream», в якій він доступною мовою розповідає про те, як формуються течії і яким чином вони впливають на життя на нашій планеті. Лавреат численних літературних премій і видатний державний діяч, він не зупиняється на досягнутому.

Творчість

Ерік Орсенна почав писати в десятирічному віці під впливом коміксів (у першу чергу про Тентена) і романів Дюма^[5]. За його власними словами, перший опублікований роман, «Loyola's blues» (автобіографічне оповідання про життя хлопчика в єзуїтському коледжі), насправді тринадцятий, але всі попередні він ніколи нікому не показував^[5]. Більш того, одинадцять з них він викинув, після того, як прочитав «Бляшаний барабан» Гюнтера Грасса і «Сто років самотності» Маркеса, які справили на нього величезне враження.

Другий роман — «La Vie comme à Lausanne» — був доброзичливо прийнятий критиками і отримав премію Роже Німьє. Сам Орсенна особливо радів визнанню в середовищі колег-письменників, серед яких відтоді у нього з'явилися численні друзі і знайомі^[5].

Починаючи з 70-х років, Орсенна публікував, у середньому, по одній книзі в рік. У 1988 році він отримав Гонкурівську премію за свій роман «Колоніальна виставка» («L'exposition coloniale»). Його творчість вирізняється жанровим розмаїттям: романи, есе, науково-популярні твори, дитяча література. Закоханий у рідну мову, Орсенна завжди мріяв долучити до її багатств молоде покоління і написав для юних французів серію книг (La grammaire est une chanson douce та ін.), герої яких здійснюють справжнісінькі подорожі країною мови. Для Еріка Орсенна французька мова — «друг, спільник і рятівник», «найпрекрасніше зі скарбів, створене спільно за дванадцять століть»^[9]. Орсенна пише щодня з шести до дев'яти ранку. Ранній ранок він сприймає як продовження ночі, тому письменство для нього — продовження сновидінь^[5].

Бібліографія

• 1974: Loyola's blues, вид. «Сей»
• 1977: La Vie comme à Lausanne, вид. «Сей» (премія Роже-Німьє)
• 1980: Une comédie française, вид. «Сей»
• 1981: Villes d'eaux, у співавторстві з Жан-Марком Террасс, вид. «Ramsay»
• 1988: L'Exposition coloniale, вид. «Сей» (Гонкурівська премія)
• 1990: Rêves de sucre, вид. Hachette
• 1992: Besoin d'Afrique, спільно з Еріком Фотторіно і Крістофом Гійменом, вид. Fayard
• 1993: Grand Amour, вид. «Сей»
• 1995: Mésaventures du paradis: Mélodie cubaine
• 1995: Rochefort et la Corderie royale
• 1996: Histoire du monde en neuf guitares, спільно з Т'єррі Арну, вид. Fayard
• 1 997: Deux étés, вид. Fayard
• 1998: Longtemps, вид. Fayard
• 2000: Portrait d'un homme heureux: André Le Nôtre, вид. Fayard
• 2001: La grammaire est une chanson douce, вид. Stock
• 2002: Madame Bâ, вид. Stock
• 2003: Les Chevaliers du Subjonctif, вид. Stock
• 2004: Dernières nouvelles des oiseaux, вид. Stock
• 2005: Portrait du Gulf Stream. Éloge des courants: promenade, вид. «Сей»
• 2006: Voyage aux pays du coton. Petit précis de mondialisation I, вид. Fayard (премія за книгу з економіки).
• 2006: Salut au Grand Sud, спільно з Ізабель Отіссьє, вид. Stock
• 2007: La Révolte des accents, вид. Stock
• 2007: Le Facteur et le Cachalot, Les Rois Mages
• 2008: La Chanson de Charles Quint, вид. Stock
• 2008: L'Avenir de l'eau. Petit précis de mondialisation II 2009, вид. Fayard (премія Жозефа Кесселя)
• 2008: Courrèges.
• 2009: Et si on dansait?, вид. Stock
• 2010: L'Entreprise des Indes, вид. Stock
• 2010: Princesse Histamine, вид. Stock
• 2012: Sur la route du papier, вид. Stock
• 2013: La Fabrique des mots, вид. Stock
• 2014: Mali, ô Mali, вид. Stock (продовження Madame Bâ)

Переклади українською

• Ерік Орсенна. Порив до Індії. Переклав з французької Петро Таращук. — Київ: видавництво «Темпора», 2014. ISBN 978-617-569-190-8^[10]