Ер-Риф

Ер-Риф, Ер-Ріф (риф.^[en]: ⴰⵔⵔⵉⴼ, ⴰⵔⵉⴼ, трансліт. Arrif, Arif, араб. الريف) або просто Риф (Ріф) — гірський хребет на півночі Марокко. Розташований поряд з системою Атлаських гір. Тектонічно пов'язаний з Андалуськими горами. Найвища гора Тидигін (2456 м).

Ер-Риф
Гороутворення	Альпійський орогенез
Найвища точка	Тидигін
- висота	2,456 м
Ер-Риф у Вікісховищі

Географічне положення

Гори Ер-Риф — вид з Тарифи (Іспанія)

Хребет Ер-Риф розташований на березі Середземного моря (його назва і означає «берег»^[1]) і дугою (Гібралтарська дуга) огинає південно-західне узбережжя моря Альборан, де він поступово переходить у рівнини Східного Марокко. Його довжина становить близько 350 км, а ширина — 60—100 км.

На півдні Ер-Риф обмежений долиною річки Себу та її притоками, що відокремлюють його від Середнього Атласу, тоді як на півночі він різко спадає до Середземного моря. Найвища вершина Джебель-Тидигін (висота 2456 м), розташована у центральній частині хребта поблизу міста Шефшауен. На південь від хребта розташована Марокканська Месета. Тут лежить місто Фес. Інші міста поряд з хребтом: Надор, Ель-Хосейма і Таза.

Геологічна будова

Геологічно гори Риф належать до Гібралтарської дуги, що є частиною Альпо-Атласької орогенічної системи, що сформувалася внаслідок альпійського горотворення під час кайнозою (переважно у міоцені). Їх структура складна і мозаїчна: тут поєднуються різні тектонічні блоки, що належать до Африканської та Євразійської літосферних плит. Гори є продовженням Бетіцької системи^[2] Таким чином, Ер-Риф не є частиною гірської системи Атлас.

Основу хребта становлять палеозойські метаморфічні породи — сланці, гнейси, кварцити, а також мезозойські і кайнозойські вапняки, мергелі й пісковики. У багатьох місцях спостерігаються насуви, флішеві товщі та складчасті структури, що свідчать про інтенсивні тектонічні процеси. Особливістю Ер-Рифу є наявність ультраосновних порід (перидотитів) поблизу міста Тетуан — залишки океанічної кори, які утворилися під час закриття давнього океану Тетіс. Саме ці геологічні утворення є доказом давніх колізійних процесів між Африканською та Іберійською плитами.

Рельєф

Гори Ер-Ріф у провінції Шефшауен (Марокко)

Рельєф Ер-Рифу переважно гірсько-складчастий, із глибокими долинами, ущелинами та численними крутим схилами. Північні схили більш розчленовані й стрімкі, оскільки безпосередньо спускаються до моря, тоді як південні — більш пологі, переходять у передгір'я та долину Себу. Гори складаються з низки паралельних хребтів і міжгірних улоговин. Центральна частина характеризується найбільшою висотою і складністю рельєфу, тоді як західна — нижча і поступово переходить у прибережні пагорби. Глибокі долини річок — Тіса, Оуед-Лау, Амеззен — розділяють масиви й створюють мальовничі гірські ландшафти. На схилах хребта часто спостерігаються зсуви та ерозійні процеси, особливо у вологих районах.

Клімат

Клімат Ер-Рифу середземноморський, із чітко вираженими сезонами. На північних і західних схилах він вологіший, ніж у решті Марокко, через вплив Атлантичного океану та Середземного моря. Середньорічна температура становить від +15 до +17 °C, а опадів випадає від 600 до 1500 мм на рік, з максимумом узимку. У високогір'ї трапляється сніг, який може лежати кілька тижнів. Східна частина Ер-Рифу значно посушливіша, із рисами напівпустельного клімату. Такі контрастні кліматичні умови сприяють формуванню різноманітних природних ландшафтів — від вологих лісів до чагарників і посушливих степів.

Ґрунти. Рослинність. Ландшафти

Ґрунтовий покрив Ер-Рифу різноманітний. На північних схилах, де клімат вологіший, переважають червоноземи та бурі лісові ґрунти, тоді як на південних і східних — кам'янисті та напівпустельні ґрунти.

Рослинність представлена різними формаціями в залежності від висотних поясів:

• у нижніх поясах (до 800 м) ростуть середземноморські чагарники — маквіс, з ялівцем, миртом, дубом кам'яним, лавром і маслиною;
• у середньому поясі (800—1500 м) поширені дубові та корководубові ліси, що мають велике господарське значення;
• у високогір'ї (понад 1500 м) ростуть соснові та кедрові ліси, зокрема знамениті атлаські кедри (Cedrus atlantica).

Багато ділянок природної рослинності були знищені внаслідок вирубок, перевипасу худоби та ерозії. Проте в заповідних територіях, таких як національний парк «Талассемтан», збереглися унікальні екосистеми гірських лісів.

За фізико-географічним районуванням світу гори Ер-Риф належать до однойменної Рифської фізико-географічної області Атласької гірської фізико-географічної країни. Основним типом ландшафтів в області є середземноморські північноафриканські, представлені групою ландшафтів складчасті й складчасто-глибові гори Альпійського складчастого поясу.