Ефрас Кезілахабі

Е́фрас Кезілаха́бі (англ. Euphrase Kezilahabi; 13 квітня 1944, район Укереве, провінція Мванза, Танганьїка — 9 січня 2020) — танзанійський письменник, поет, науковець (суахілійські студії) і педагог^[10]; писав мовою суахілі; жив й працював у Ботсвані^[11].

Ефрас Кезілахабі
Народився	13 квітня 1944(1944-04-13)[1][2][3]  Укереве, Танганьїка, Британська імперія[4]
Помер	9 січня 2020(2020-01-09)[5] (75 років)  Дар-ес-Салам, Танзанія[6]  ·хвороба[7]
Країна	Танзанія
Діяльність	поет, науково-педагогічний працівник, прозаїк-романіст
Галузь	африканська література і суахілі
Alma mater	Університет Дар-ес-Салама (1970), Університет Дар-ес-Салама і Університет Вісконсин-Мілвокіd
Знання мов	суахілі[8]
Заклад	University of Botswanad
Magnum opus	Rosa Mistikad[9]

Біографічні дані

Ефрас Кезілахабі народився 13 квітня 1944 року в районі Укереве провінції Мванза тодішньої Танганьїки в католицькій родині.

Закінчив Університет Дар-ес-Салама (1970). Продовжив навчання в Університеті Вісконсіну (США).

Тривалий час жив у Ботсвані, де працював викладачем в Університеті Ботсвани на посаді професора африканських мов.

Творчість

У танзанійській літературі Е. Кезілахабі дебютував реалістичними романами: «Роза Містика» (1971), «Світ тривог» (1975), «Нікчемц» (1976).

Ефрас Кезілахабі — основоположник східноафриканського фантастичного роману-притчі, в якому фольклор­ні мо­ти­ви пе­ре­плі­та­ють­ся з ре­лігійним символізмом, еле­мен­та­ми ан­ти­уто­пії: «На­го­на» (1989), «Ла­бі­ринт» (1990). Письменник одним із перших у регіоні звернувся до нових форм у поезії, відкинувши більш традиційні жанри (збірки «Опік», 1974, «Ласкаво просимо», 1988)^[12].

Вибрана бібліографія:

• The Concept of the Hero in African Fiction (1983);
• Rosa Mistika (1988);
• Karibu Ndani (1988);
• Nagona (1990);
• Mzingile (1991);
• «Прості істини: вибрані твори Ефраса Кезілахабі» (Stray Truths: Selected Poems of Euphrase Kezilahabi) [Архівовано 12 березня 2018 у Wayback Machine.] (Переклади англійською Еннмарі Друрі / Annmarie Drury) (2015).