Жак Шарль Франсуа Штурм

|caption= |work_institutions= Жак Шарль Франсуа Штурм (фр. Jacques Charles François Sturm) — французький математик.

Жак Шарль Франсуа Штурм
фр. Jacques Charles François Sturm[1]
Ім'я при народженні	фр. Jacques Charles François Sturm[1]
Народився	(1803-09-29)29 вересня 1803 Женева
Помер	15 грудня 1855(1855-12-15) (у віці 52 роки) Париж
Поховання	цвинтар Монпарнас[2][3] і Q15981016?[3]
Країна	Республіка Женеваd Швейцарія  Франція
Національність	француз
Діяльність	математик, фізик, викладач університету
Галузь	математична фізика і математика
Відомий завдяки	метод Штурма задача Штурма-Ліувілля швидкість звуку
Alma mater	Женевський університет (1823)[1]
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Jean-Jacques Schaubd[4] і Симон Люїльє[4]
Вчителі	Гійом-Анрі Дюфур
Знання мов	французька[5]
Заклад	Політехнічна школа
Членство	Паризьке філоматичне товариствоd, Французька академія наук, Лондонське королівське товариство, Російська академія наук і Прусська академія наук
Magnum opus	Метод Штурма, Sturm separation theoremd, Sturm–Picone comparison theoremd, задача Штурма-Ліувілля[d] і Sturm seriesd
Автограф
Нагороди	Орден почесного легіону (1837) Медаль Коплі (1840)
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Штурм народився у 1803 році в Женеві (на той час вона була частиною Франції). Родина його батька переселилася у Швейцарію зі Страсбура в 1760-х — за 50 років до народження Шарля-Франсуа. У 1818 він почав відвідувати лекції в Женевському університеті. У 1819 смерть батька змусила Штурма давати уроки дітям багатих, щоб утримувати родину. У 1823 він став репетитором сина мадам де Сталь.

У 1823-му Штурм вирішив шукати щастя в Парижі. У 1829 він відкрив метод, який став носити його ім'я. Він стосувався виокремлення дійсного кореня полінома^[6]. Революція 1830 року допомогла, оскільки раніше протестантська віра заваджала йому посісти посаду викладача вишу.

У 1836-му Штурма обрали членом Академії наук на місце Андре-Марі Ампера. У 1838-му він почав працювати в Політехнічній школі, а у 1840-му став там професором. Того ж року, після смерті Пуассона, Штурм отримав призначення професора механіки в Паризькому факультеті науки. Його праці, Cours d'analyse de l'école polytechnique (1857–1863) та Cours de mécanique de l'école polytechnique (1861), були надруковані в Парижі після смерті автора й регулярно перевидавались.

Ім'я Штурма разом із іменем Жозефа Ліувілля носить задача Штурма-Ліувілля. У 1826-му Штурм взяв участь у першому експерименті з вимірювання швидкості звуку у воді.

У 1851 його здоров'я почало підупадати. Він спромігся повернутися до викладання, але у 1855-му помер.

На його честь названо астероїд 31043 Sturm^[7]. Прізвище Штурма увічнено серед 72 імен на Ейфелевій вежі.

Відзнаки

• Гран-прі математики (4 грудня 1834)
• Член Берлінської академії наук (1835)
• Член Санкт-Петербурзької академії наук (1836)
• Офіцер Ордену почесного легіону (1837)
• Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1840)
• Член Лондонського королівського товариства (1840)

Вбрані твори

Cours de mécanique de l'École polytechnique, 1871

• Cours de mécanique de l'École polytechnique (італ.). Т. 1. Napoli: Gallo. 1871.
• Cours de mécanique de l'École polytechnique (італ.). Т. 2. Napoli: Gallo. 1871.
• Cours d'analyse de l'Ecole polytechnique. Tome premier (Gauthier-Villars, 1877)
• Cours d'analyse de l'Ecole polytechnique. Tome second (Gauthier-Villars, 1877)
• Cours de mécanique de l'Ecole polytechnique (Gauthier-Villars, 1883)

Див. також

• Теорія керування
• Теорія коливань