Жаловага Анатолій Григорович

Жаловага Анатолій Григорович (13 березня 1980, Дубляни, Жовківський район, Львівська область, УРСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст Євромайдану. Загинув на вулиці Інститутській у центрі Києва від кулі снайпера 20 лютого 2014. Професійний гандболіст. Герой України.

Жаловага Анатолій Григорович
Народився	13 березня 1980(1980-03-13) Дубляни, Жовківський район, Львівська область, Українська РСР
Помер	20 лютого 2014(2014-02-20) (33 роки) Київ, Україна ·Убитий снайперським пострілом в голову, вулиця Інститутська.
Поховання	22 лютого 2014, Дубляни, Жовківський район, Львівська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Львів
Діяльність	закінчив Львівський державний університет фізичної культури, працював будівельником.
Відомий завдяки	Герой Майдану, Герой України
Батько	Григорій Жаловага
Мати	Лариса
Родичі	брат Андрій
Нагороди	Медаль «За жертовність і любов до України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жаловага.

Біографія

Закінчив Львівське училище фізичної культури, Львівський державний університет фізичної культури, фах — гандбол. Кандидат у майстри спорту. Працював будівельником. Проживав у місті Дубляни Жовківського району Львівської області.

На Майдані

Анатолій працював на будівництві, на ремонтних роботах в Україні і за кордоном, але завжди повертався до батьків впевненим, що прийде час і він буде достатньо грошей заробляти в Україні.

Поїхав до Києва у вівторок, а в четвер о 10:00 його було вбито снайпером кулею в голову. Смерть настала відразу.

20 лютого 2014 року тіло Анатолія принесли на подвір'я Михайлівського монастиря.

Вшанування пам'яті

Прощання відбулося 22 лютого 2014 року о 12:00 у міській раді Дублян. Похорони відбулися того ж дня.

2019 року Львівський державний університет фізичної культури випустив окремим виданням нарис «Небесна Сотня. Герой України Анатолій Жаловага»^[1].

Нагороди

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності^[2]
• Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)^[3]