Жарков Сергій Миколайович

Сергі́й Микола́йович Жарко́в (нар. 7 травня 1958, м. Одеса, УРСР — † 26 липня 2012, м. Одеса, Україна) — колишній радянський та український футболіст, виступав на позиції захисника та півзахисника. Майстер спорту СРСР (1977). Чемпіон світу серед молоді (1977).

Коротка інформація Особисті дані, Повне ім'я ...

Корінний одесит Сергій Жарков почав займатися футболом у СДЮШОР рідного міста, де його тренером був Олександр Руга. У п'ятнадцятирічному віці хлопця було зараховано до дублюючого складу одеського «Чорноморця». Ще у юнацтві, під час бійки Сергію потрапили каменем в обличчя. Удар був настільки сильним, що він перестав бачити правим оком. Граючи у футбол, Жарков всіляко приховував свою недугу від лікарів та тренерів. Виявився обман на одній з медкомісій у «Чорноморці», проте на той час 17-річний футболіст, що бачив тільки одним оком, вже зміг довести свою спроможність на футбольному полі. Виступав Сергій переважно за дублюючий склад «моряків», лише одного разу вийшовши у складі першої команди у матчі на Кубок СРСР.

Згодом Жаркова запросили до юнацької збірної СРСР, де він став основним гравцем. У 1977 році знаходився у розташуванні збірної на молодіжному чемпіонаті світу, що проходив в Тунісі і завершився перемогою радянської команди, однак через конфлікт з тренером Сергієм Мосягіним на поле так і не вийшов, хоча як член команди золоту медаль все ж отримав.

У 1978 році Сергія було призвано до армії та направлено до одеського СКА, що виступав у першій лізі. У команді разом з Жарковим «служили» такі відомі футболісти як Ігор Бєланов, Петро Чілібі та інші. Відігравши в армійському клубі два з половиною роки, повернувся до «Чорноморця», ставши гравцем основного складу та на багато років застовпивши за собою ліву бровку як у захисті, так і в середній лінії. У 1984 році одесити посіли 4 місце в чемпіонаті СРСР, отримавши право представляти країну в Кубку УЄФА, де Сергій дебютував 18 вересня 1985 в матчі проти німецького «Вердера»^[1].

У 1986 році одесити зайняли передостаннє місце у турнірній таблиці та залишили вищу лігу, проте вже через рік знову підвищилися у класі не останнім чином завдяки впевненій грі Сергія Жаркова. У 1988 році, провівши загалом дев'ять сезонів у складі «Чорноморця», Жарков вирішив закінчити кар'єру футболіста.

Залишивши великий футбол, Сергій протягом року виступав за ветеранську збірну СРСР. Пізніше ходив у плавання на судні «Максим Горький», куди був зарахований на посаду спортивного інструктора. У складі екіпажу здійснив три навколосвітні подорожі і похід до архіпелагу Шпіцберген.

У 1992 році, зійшовши на берег, отримав запрошення від команди СК «Одеса», де був граючим тренером, а у 1993 році суміщував функції гравця з посадою головного керманича команди. Пізніше, через розбіжності з керівництвом клубу, залишив тренерський пост.

З 1994 по 2000 грав за аматорські колективи «Благо» (Благоєве), «Рибак» (Одеса), «Лотто-GCM». З останньою командою пробився до турніру другої ліги, де у сезоні 1997/98 вона виступала під назвою «СКА-Лотто». Потім продовжив грати в одеських командах «Рибак-Дорожник», «Сигнал», а також команді КАПО з села Первомайське. Надалі не залишався осторонь від футболу, брав участь в іграх за ветеранські команди Одеси.

Загинув 26 липня 2012 року. Його тіло було знайдено на пляжі в районі 7-ї Пересипської^[2].

Жарков Сергій Миколайович

Біографія

Досягнення

Командні досягнення

Особисті здобутки

Освіта

Примітки

Посилання

Wikiwand - on