Еміль Млинарський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Млинарський.

Емі́ль Шимо́н Млина́рський (пол. Emil Młynarski; нар. 18 липня 1870(18700718), с. Кібартай, нині місто у Вілкавішкіському районі Маріям­польського повіту, Литва — пом. 5 квітня 1935, Варшава) — польський скрипаль, композитор, диригент, музичний педагог.

Еміль Млинарський
пол. Emil Szymon Młynarski
Народився	18 липня 1870(1870-07-18)[1][2][…]  Кібартай, Вовковиський повітd, Сувалкська губернія, Королівство Польське, Російська імперія
Помер	5 квітня 1935(1935-04-05)[1][2][…] (64 роки)  Варшава, Польська Республіка
Поховання	Повонзківський цвинтар
Країна	Російська імперія  Польща
Діяльність	диригент, композитор, музичний педагог, скрипаль
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Відомі учні	Казімеж Вілкомірськийd
Знання мов	польська
Заклад	Музичний університет Фридерика Шопена
У шлюбі з	Annę Talko-Hryncewiczd
Діти	Nela Rubinsteind
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

1890 — закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію (клас скрипки Леоніда Ауера, композиції — Анатолія Лядова, камерного ансамблю — Людвіга Бьома^[3]).

1889—1990 — концертмейстер оркестру і учасник Струнного квартету ІРМТ у Санкт-Пе­тербурзі.

1893—1897 — концертмейстер оркестру Одеського оперного театру, викладач Одеського музичного училища ІРМТ.

1897 переїхав до Варшави.

1898—1999 — керівник оркестру Великого театру.

1904—1914 — директор Музичного інституту, водночас художній керівник Варшавської філармонії.

Диригував оркестрами у Санкт-Петербурзі (1905—1906), Лондоні, Единбурзі (Королівський шотландський національний оркестр; 1911—1916), Мос­кві (1914, 1917—1918).

1918 року повернувся до Варшави.

1919 — директор Варшавської консерваторії.

1919—1929 — художній керівник і диригент Великого театру.

Від 1929 — декан оркестрового і оперного відділів Музичного інституту Кьортіс (Філадельфія, Пенсільванія, США), директор Філадельфійської опери.

Від 1931 — диригент оркестру Великого театру у Варшаві, оркестру Національної філармонії та оркестру Польського радіо.

Від 1934 — голова Об'єднаних польських композиторів.

Виступав з концертами у Варшаві, Кракові, Львові, Лодзі, Познані.

Серед його учнів — Павло Коханський, Петро Столярський, Віктор Лабунський, Лія Любошиць, Олександр Житомирський, Казімеж Вілкомірський, Фаустин Кульчицький.

Приватне життя

Його батьки: Казімеж Млинарський (родом з Беліна) і Фредерика Бірнброт.

1895 року в маєтку Ілгува (Литва) він одружився з Анною Талько-Гринцевич (1877—1960), з якою у нього було п'ятеро дітей: Ванда, Броніслав, Фелікс, Анна Рауп та Анеля.

Анеля (1908—2001), балерина і письменниця, була дружиною піаніста Мечислава Мунца, а після розлучення — піаніста Артура Рубінштейна.

Ванда (1896—1968) була дружиною піаніста та композитора Віктора Лабунського.

Під час Другої світової війни його сина Броніслава (1899—1970) як офіцера запасу було призвано до польської армії. Потрапив у полон до частин Червоної Армії. Перебував у Старобільському таборі на території України. Про часи його перебування в полоні йдеться в книзі Олександра Зінченка «Година папуги».^[4]

Його двоюрідним онуком був польський поет і режисер Войцех Млинарський.

Твори

• опери «Ліґія», «Літня ніч» (1924)
• симфонія «Полонія» для симфонічного оркестру
• 2 концерти для скрипки з оркестром
• п'єси для скрипки і фортепіано, зокрема мазурки, «Слов'янська колискова»
• Соната — для фортепіано
• польські танці

Визнання

• кавалер Ордена Відродження Польщі^[5]