Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Жук-арлекін
вид твердокрилих З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Жук-арлекін (Acrocinus longimanus) — вид твердокрилих комах родини вусачі. Ендемік Центральної Америки і північної частини Південної Америки. Занесений до Червоного списку МСОП як вразливий вид. Володар найдовших ніг серед комах.
Remove ads
Зовнішній вигляд
Довжина тіла — до 76 мм. У імаго верх тіла вкритий густим опушенням і має складний візерунок з чорних, червонувато-жовтогарячих та зеленувато-жовтих плям різної форми[1][2]. Візерунку властива індивідуальна мінливість, на підставі якої виділяють декілька підвидів. Інколи своєрідний візерунок на тілі жука трактують як камуфляж на тлі відмерлих стовбурів дерев, які впали і вкриті сухим листям, лишайниками, грибами[3].
Антени 11-членикові, чорні, значно довші, ніж тулуб, з невеличкими жовтогарячими плямами на стиках між члениками. Стегна пласкі, чорні, з малесенькими жовтогарячими поперечними плямками на стиках з гомілками. Найхарактернішою рисою жука є його надвичайно довгі передні ноги. У самців вони сягають 17 см, тобто вдвічі довші, ніж тулуб. Тож жук-арлекін є володарем найдовших ніг серед усіх комах.
Жукам притаманий статевий диморфізм: самці більші, їх передні гомілки на вершинах досить сильно (у самок лише трохи) загнуті до середини. У самців на кожному з боків передньоспинки є видовжений загострений бугорець із шипом на вершині, спрямований назовні; у самок він невеличкий або зовсім відсутній[2][4][5].
Remove ads
Етимологія назви
Наукова видова назва longimanus, яка дана жуку К. Ліннеєм, перекладається з латини як «довгоногий». Вернакулярне ж ім'я «арлекін» відображає пістряве забарвлення комахи, що нагадує одяг з різнокольорових клаптиків у Арлекіна, давнього театрального персонажа. Таку саму назву жук має у англійській, французькій, іспанській, німецькій, російській та інших мовах.
Географічне поширення
Природний ареал виду охоплює частину Неарктики: від Півдня Мексики[6] до Півночі Аргентини і включає також Карибські острови[2].
Спосіб життя
Узагальнити
Перспектива
Жуки мешкають у субтропічних та тропічних дощових лісах на висоті до 2150 метрів[6]. Активні вдень[3][7], хоча вночі прилітають до джерел штучного світла[5]. За іншими даними, жуки активні, навпаки, у темну пору доби, від смеркання до світання[2]. Пересуватися по шерехатій корі їм допомагає надзвичайна довжина ніг та зазубленість внутрішньої поверхні гомілок[8]. Завдяки цьому комахи в змозі триматися на пласкій вертикальній поверхні (див. фото:[9]).
Харчуються жуки деревинною корою та сапротрофними грибами, що оселюються на мертвій або вмираючій деревині, а також соком зі стовбурових поранень. Вже за кілька годин після падіння дерева арлекіни летять до нього, орієнтуючись за запахом соку, що витікає[4]. Їжею для них можуть бути також екскременти інших тварин[10].
Кормовими рослинами цих комах стають різні види принаймні 11 родів (фікуси, Parahancornia fasciculata, Bagassa guianensis, Brosimum та інші)[6] дев'яти родин[3].
Життєвий цикл
В період розмноження самцям властива певна територіальність: вони знаходять і охороняють від самців-конкурентів ділянки стовбурів, найпридатніші для відкладання яєць. При цьому між самцями виникають запеклі сутички, під час яких використовуються довжелезні ноги і потужні щелепи, якими жуки здатні пошкоджувати кінцівки та антени супротивника[4]. Вважають, що, крім іншого, видовжені ноги самця допомагають йому успішно здійснити парування[11].
Після парування самиця вигризає заглиблення (8 × 20 мм) у вологій корі, що гниє, і відкладає у ямку яйце. В тропіках це припадає на сезон дощів, коли стовбур рясно вкритий лишайниками та грибами. Вони камуфлюють місце яйцекладки від хижаків. Протягом двох-трьох днів самиця відкладає 15–20 яєць. Личинки живляться деревиною, прогризаючи у ній тунелі на глибину до 13 см. У них вони через сім-вісім місяців і заляльковуються. Ще через чотири місяці дорослі жуки вигризають собі вихід назовні[8].
Загалом життєвий цикл (яйце → імаго) триває до 12 місяців[1].
Природні вороги
Основними природними ворогами жуків-арлекінів є птахи, ящірки та жаби. Дошкуляють їм також дрібні паразитичні кліщі, які мешкають попід надкрилами комах. Там же живуть три види псевдоскорпіонів, які живляться цими кліщами[12]. Для позбавлених крил кліщів та псевдоскорпіонів жуки є активними розселювачами (форезія).
Remove ads
Значення у природі та житті людини
Подібно до інших біологічних видів, жук-арлекін є невід'ємною ланкою природних екосистемах, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Вид важливий у лісових біомах як потужний редуцент, що прискорює розкладання відмерлої органіки.
Арлекін включений до Червоного списку МСОП як вразливий вид. Основними факторами зниження його чисельності і скорочення ареалу є масове вирубування дощових лісів у тропіках. Крім того, жуків виловлюють для продажу колекціонерам, прикрашання інтер'єру, виготовлення сувенірів; купляють для утримання вдома як кімнатних тварин.
В тілі жуків знайдено білки, які мають високу активність у пригніченні паразитичного грибка Candida glabrata[en]¬, небезпечного для здоров'я та життя людини[13], а також проти інших мікроорганізмів[14][15]. Поглибені дослідження цих сполук можуть у перспективі стати основою для створення ефективних лікувальних засобів.
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads