Журавльов Микола Вікторович

Микола Вікторович Журавльов (16 січня 1930, Омськ, Російська РФСР — 25 січня 2010, Київ, Україна) — радянський і український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв Кабардино-Балкарії (1988).

Журавльов Микола Вікторович
Дата народження	16 січня 1930(1930-01-16)
Місце народження	Омськ, Сибірський край, РСФРР, СРСР
Дата смерті	25 січня 2010(2010-01-25) (80 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Північне кладовище
Професія	оператор-постановник
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Член у	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	ID 0955896

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Журавльов.

Життєпис

Народився в родині службовця. Закінчив Одеський технологічний інститут (1955) й операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1966).

З 1957 р. працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.

З 1965 р. — оператор-постановник.

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Похований на кладовищі «Північне» під Києвом^[1].

Фільмографія

Зняв фільми:

• «Ми, двоє чоловіків» (1962, асистент оператора)
• «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (1964, 2-й оператор)
• «Акваланги на дні» (1965, у співавт.)
• «Туманність Андромеди» (1967, Спеціальний приз журі на фестивалі в Югославії)
• «Скарби палаючих скель» (1969)
• «У тридев'ятому царстві...» (1970)
• «Зоряний цвіт» (1971)
• «Нічний мотоцикліст» (1972)
• «Така вона, гра» (1976)
• «Будьте напоготові, Ваша високосте!» (1978)
• ««Мерседес» втікає від погоні» (1980)
• «Таємниця корабельного годинника» (1982)
• «Тепло студеної землі» (1984, телефільм, 2 серії)
• «Слухати у відсіках» (1985, телефільм, 2 серії)
• «Поранені камені» (1987, т/ф)
• «Проєкт „Альфа“» (1990)
• «Зірка шерифа» (1991, у співавт.) та ін.