Забаштанський Володимир Омелянович

Володи́мир Омеля́нович Забашта́нський (5 жовтня 1940(1940-10-05) , Браїлів, Вінницька область  — 2 грудня 2001(2001-12-02) , Київ ) — український поет, перекладач, лауреат Шевченківської премії (1986).

Забаштанський Володимир Омелянович
Народився	5 жовтня 1940(1940-10-05)  Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Помер	2 грудня 2001(2001-12-02) (61 рік)  Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	поет, перекладач
Галузь	поезія[1] і переклад[1]
Alma mater	Філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка[d]
Знання мов	українська[1]
Членство	СП СРСР
Роки активності	з 1960
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Премії

Біографія

Народився 5 жовтня 1940(19401005) року в селі (тепер селище міського типу) Браїлів Жмеринського району Вінницької області в робітничій сім'ї. Закінчив сім класів школи і вступив до ремісничого училища в місті Макіївка Донецької області. Після закінчення училища в 1957 році працював на будівництві, кочегаром в котельній цукрового заводу.

В 1958 році стався нещасний випадок, внаслідок якого В. О. Забаштанський втратив зір і руки. Після дворічного лікування в Київському інституті травматології і ортопедії закінчив вечірню школу робітничої молоді, здобувши повну середню освіту. В 1969 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Член Спілки письменників СРСР з 1967 року. З 1968 по 1993 роки очолював Республіканську літературну школу-студію «Кобза».

Помер 2 грудня 2001 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

Літературна діяльність

Перші вірші написав ще в шкільні роки.

Друкуватись в періодичних виданнях розпочав з 1961 року.

Основні видання творів

• Наказ каменярів: лірика. — К.: Рад. письменник, 1967. — 55 с.
• Моя вузькоколійка: поезії. — К.: Молодь, 1973. — 88 с.
• Гранітні каплі: вибране. — К.: Дніпро, 1975. — 135 с.
• Вага слова: поезії. — К.: Молодь, 1981. — 110 с.
• Запах далини: поезії. — К.: Дніпро, 1982. — 171 с.
• Треба стояти: поезії. — К.: Рад. письменник, 1986. — 101 с.
• Мужністю завдячую тобі: вибране. — К.: Молодь, 1988. — 246 с.
• Древо роду: поезії. — К. : Дніпро, 1990. — 397 с.
• Вереснева земля: поезії. — К.: Укр. письменник, 1994. — 84 с.
• Найкревніша рідня: поезії. — К.: Укр. письменник, 1999. — 92 с.
• Свічечкою слова / В. Забаштанський. — Жмеринка ; [Вінниця], 2000. — 447 с.
• Браїлівські балади: балади. — К.: Укр. письменник, 2000. — 125 с.
• Перепустка до зони Чорнобиль: поетич. антол. — [2-ге вид., допов.] — К. : ЮГ, 2006. — 175 с.
• Езопові байки: [для мол. та серед, шк. віку] / [пер. з новогрец. В. Забаштанський та А. Чердаклі ; упорядкув. та передм. А. Чердаклі]. — К. : Школа, 2008. — 126 с.
• Українське слово: хрестоматія укр. л-ри та літ. критики XX століття: у 4 кн. — К., 1995. — Кн. 4. — С. 564—566.
• Вірші / В. Забаштанський // Вечір. Київ. — 1993. — 18 берез.
• Вірші/ В. Забаштанський // Дивослово. — 1994. — № 7. — С. 52—53.
• Доброта і людяність: [до 70-річчя з дня народження письменника Є. Кравченка] / В. Забаштанський // Дніпро. — 1977. — № 12. — С. 135—137.
• «Є загадка любові, є і загадка таланту» / В. Забаштанський / інтерв'ю взяла С. Божко // Робітн. газ. — 1991. — 19 груд.
• Вера в человека: стихи; пер. Ю. Денисова. — М.: Молодая гвардия, 1974. — 32 с.
• Надо выстоять: стихи; пер. Ю. Денисова. — М. : Совет. писатель, 1990. — 144 с.

В 1986 році за збірку поезій «Запах далини» удостоєний Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка .

Крім написання власних поетичних творів займався перекладацькою діяльністю. Переклав українською «Езопові байки», документальну повість для дітей «Біла борозна» А. Іванова, повісті В. Астаф'єва «Кража» і «Десь гримить війна». Здійснював переклади з інших мов колишнього СРСР, зокрема:

• З російської — поезії М. Ісаковського, Р. Рождественського, М. Дудіна.
• З білоруської — роман «Неруш» В. Козька, поезію Р. Бородуліна, Г. Буравкіна, П. Панченка, Н. Гілевича.
• З туркменської — книгу романів і повістей Т. Джумагельдієва «Земля пам'ятає все».
• З осетинської — збірку поезій Н. Джусойти «Пісні в два голоси».

Крім того, здійснював переклади з болгарської, азербайджанської, татарської, грузинської та інших літератур.

Нагороди

• Орден «Знак Пошани»
• Орден «За мужність»
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР
• Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка (1986)
• Літературна премія ЛКСМУ імені Миколи Островського (1974)
• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Євгена Гуцала (2000)
• Літературна премія імені Володимира Свідзінського (2001)

Вшанування пам'яті

• 19 жовтня 2008 року відкритий Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського у Браїлові
• Браїлівська школа І-ІІІ ст. носить ім'я В. О. Забаштанського
• Сквер ім. В. Забаштанського у Браїлові
• 30 травня 2014 у Вінниці з'явилася вулиця Забаштанського^[2]
• У 2017 рішенням сесії Браїлівської селищної ради було започатковано премію імені Володимира Забаштанського^[3]
• 5 жовтня 2017 на подвір'ї Браїлівської школи, в якій він колись навчався, яка сьогодні носить його ім'я та в стінах якої знаходиться літературно-меморіальний музей його імені, було споруджено та урочисто відкрито пам'ятник.^[4]
• 18 лютого 2020 року на факультеті філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського відбулася презентація книги «Він бачив світ. Спогади про Володимира Забаштанського».^[5]