Юліан Заблоцький-Доброволя

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заблоцький.

Юліа́н Забло́цький-Доброво́ля (11 листопада 1911(19111111), Глиняни, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 5 січня 1988, Лондон, Велика Британія) — український громадсько-політичний діяч, член Організації українських націоналістів, діяч діаспори.

Юліан Заблоцький-Доброволя
Народився	11 листопада 1911(1911-11-11)[1]  Глиняни, Золочівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[1]
Помер	5 січня 1988(1988-01-05)[1] (76 років)  Лондон, Велика Британія[1]
Країна	Польська Республіка  Велика Британія
Alma mater	Львівська духовна семінарія Святого Духа
Заклад	Визвольний шлях (журнал) і Українська видавнича спілка[2]
Членство	ОУН, Організація українських націоналістів і Союз українців у Великій Британії

Життєпис

Народився 11 листопада 1911 року в місті Глиняни Золочівського повіту.

У 1926—1932 роках навчався у Львівській духовній семінарії. 1930 року вступив до Організації українських націоналістів. Брав активну участь у націоналістичному та кооперативному русі на Глинянщині: був членом управи «Народного дому», товариства «Просвіта».

Арештований польською владою за підозрою у співучасті в убивстві Олексія Майлова, секретаря радянського консульства у Львові, яке організувала ОУН у відповідь на Голодомор 1932—1933 років.

У 1936 році був директором «Українбанку» в місті Глиняни.

Улітку 1939 року вдруге заарештований польською поліцією^[3].

З початком німецько-радянської війни в 1941 році був уповноважений Українським державним правлінням проголосити Акт відновлення Української Держави в Києві після захоплення міста німецькими військами. Однак на підступах до міста нацистське гестапо арештувало Заблоцького. Надалі був в'язнем нацистських концентраційних таборів Аушвіц, Маутгаузен, Мельк та Ебензе. Звільнений 6 травня 1945 року.

Після завершення Другої світової війни брав участь у діяльності української діаспори в країнах Західної Європи. Спершу проживав у Німеччині, згодом перебрався до Франції. З 1957 року проживав у Великій Британії. Очолював Головну раду та Головний суд Закордонних частин ОУН. 1945 року обраний заступником президента Ліги українських політичних в'язнів^[4].

У 1957—1960 роках очолював дипломатичну місію Антибільшовицького блоку народів на Далекому Сході, що базувалася на Тайвані^[5][6].

Після повернення до Великої Британії до своєї смерті був директором Української видавничої спілки^[7]. Крім того, був членом дирекції української кооперативної спілки «Нова фортуна», членом редакційної колегії часопису «Визвольний шлях», працював співробітником тижневика «Українець — Час».

Помер у Лондоні 5 січня 1988 року.