Золочівський повіт

Золочівський повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини (Королівство Галичини і Володимирії), ЗУНР, Тернопільського воєводства Другої Польської республіки у 1921—1939 роках, СРСР (1939—1940). Адміністративний центр — місто Золочів, населення якого становило близько 15 000 осіб.

Золочівський повіт

Округ	Золочівський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Золочів
Створений	1854
Площа	1850,72 км² (1890)
Населення	148 808 (1890)
Найбільші міста	Золочів

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Золочівський повіт (Харківська губернія).

Територія сучасного Золочівського району Львівської області.

Географія

Межував з Радехівським повітом на півночі, Бродівським — на північному сході, Зборівським — на південному сході, Перемишлянським — на південному заході та Кам'янецьким — на північному заході.

У складі Королівства Галичини та Володимирії

Утворений у 1854 році. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, до Золочівського повіту приєднані Зборівський і Олеськівський повіти, структуру яких збережено в судовій адміністрації.

У 1890 році до складу повіту входило 140 самоврядних громад-гмін (8 міських і 132 сільські) та 131 фільварок. Територія повіту поділялась між трьома судовими повітами (Золочівський, Зборівський та Олеськівський). В повіті було 23 136 будинків та 148 808 мешканців, серед них: 97 957 греко-католиків, 29 460 римо-католиків, 20 947 юдеїв і 444 інших визнань. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 96 799 осіб, польською — 51 071, німецькою — 721, іншими — 8.^[1]

У 1904 році з повіту був вилучений Зборівський судовий округ через утворення окремого Зборівського повіту.

ЗУНР

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Михайло Балтарович, судовий радник і адвокат. На судовий округ Олесько був призначений окремий комісар — судовий радник Володимир Бурин. Делегатами до УНРади були обрані: від міста Золочева — д-р Степан Юрик (УНДП); від повіту — Микола Загульський (УНДП).^[2]

У складі Польської республіки

Золочівський повіт
пол. Powiat złoczowski
Місто	Золочів
Найбільше місто	Золочів
Країна	Польська Республіка,  Австро-Угорщина і  СРСР
Регіон	Тернопільське воєводство
Гміни	12 сільських і 3 міські
Офіційна мова	польська
Населення
- повне	118 600 (1931)
- густота	99
Площа
- повна	1195 км²
Дата заснування	1867
Дата ліквідації	17 січня 1940
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Золочівський повіт

Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу

Золочівський повіт

1 квітня 1932 року села Острів і Русилів передані до Золочівського повіту з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства.^[3]

1 серпня 1934 року здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання тогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (міські ґміни)

• місто Золочів;
• місто Олесько;
• містечко Сасів (від 1934 року — місто).

Сільські ґміни

Кількість:

• 1920—1932 роки — 85;
• 1932—1934 роки — 87;
• 1934—1939 роки — 12.

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Білий Камінь	Белзець, Білий Камінь, Бужок, Черемошня, Соболівка, Ушня	6
2	Ґміна Гологори	Гологори, Гологірки, Зашків, Кіндратів, Майдан-Гологірський, Митулин, Новосілки, Вільшаниця, Стінка, Трудовач	10
3	Ґміна Злочів	Бонишин, Городилів, Жуличі, Залісся, Княже, Ляцке Мале, Ляцке Велике, Почапи, Хильчиці, Ясенівці	10
4	Ґміна Колтів	Верхобуж, Колтів, Кругів, Опаки, Руда-Колтівська, Хмелева	6
5	Ґміна Красне	Балучин, Безброди, Бортків (частина), Красне, Куткір, Мала Вільшанка, Острів (з 01.04.1932), Русилів (з 01.04.1932), Скнилів, Сторонибаби, Утішків, Фірлеївка (частина)	12
6	Ґміна Ожидів	Кути, Підлисся, Ожидів, Закомар'я, Хватів, Чішки, Юськовичі	7
7	Ґміна Плугів	Броніславівка, Зарваниця, Красносільці, Лука, Плугів, Підлипці, Риків, Малий Тростянець	8
8	Ґміна Підгірці	Гутисько Олеське, Гута-Верхобузька, Загірці, Побіч, Підгірці	6
9	Ґміна Ремізівці	Віцинь, Жуків, Коропець, Кропивна, Ремезівці, Сновичі, Угірці, Чижів, Шпиколоси	9
10	Ґміна Скварява	Бортків (частина), Островчик, Петричі, Скварява, Фірлеївка (частина)	3
11	Ґміна Соколівка	Боложинів, Переволочна, Соколівка	3
12	Ґміна Фільварки	Бенів, Вороняки, Єлиховичі, Заріччя, Зозулі, Струтин, Фільварки	7

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 65 % населення повіту^[4].

У 1939 році в повіті мешкало 126 230 осіб (78 695 українців-грекокатоликів — 62,34 %, 19 715 українців-латинників — 15,62 %, 14 700 поляків — 11,65 %, 2 035 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,61 %, 10 625 євреїв — 8,42 % і 460 німців та інших національностей — 0,36 %).^[5]

Опубліковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 118 609 населення ніби-то було аж 56 628 (47,74 %) поляків при 55 381 (46,69 %) українців, 6 066 (5,11 %) євреїв і 405 (0,34 %; німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Львівської області.^[6]

17 січня 1940 року Золочівський повіт ліквідовано, натомість, у результаті проведеної адміністративно-територіальної реформи, на його території утворені Золочівський, Красненський та Олеський райони.

Див. також

• Золочівський округ