Забузній Дмитро Вікторович

Дмитро́ Ві́кторович Забузній («Мягкий») — старший солдат, оператор відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу управління командира батареї 2-го ГАБАТР гаубичного артилерійського дивізіону ОЗСП «Азов», учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Дмитро Забузній Дмитро Вікторович Забузній
Старший солдат
Дмитро Забузній «Мягкий»
Загальна інформація
Народження	10 липня 1995(1995-07-10) селище Турбів
Смерть	26 березня 2022(2022-03-26) (26 років) м. Маріуполь (загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національність	українець
Псевдо	«Мягкий»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Забузній.

Був поранений 21 березня і до 26 березня боровся за життя^[1].

Життєпис

Народився 10 липня 1995 у селищі Турбів на Вінниччині. Після закінчення 9 класу Турбівської ЗОШ №2 вступив у Вінницький коледж Національного університету харчових технологій. Там навчався на освітньо-професійній програмі «Обслуговування компʼютерних мереж і систем».

У 2015 році Дмитро вирішив підписати контракт із ЗСУ. Служив у 101-му окремому полку звʼязку. Після навчання був направлений до 30-ї окремої механізованої бригади розвідником. Брав участь в АТО на сході України ^[2].

Дуже любив тварин, особливо собак. Під час служби завжди їх підгодовував. Одну із тварин навіть привіз додому з полігону.

У 2017 році в нього закінчився контракт. На деякий час Дмитро вирішив повернутися до цивільного життя. Одружився, почав пробувати себе в різних професіях. Проте все ніяк не міг знайти свого призначення й у 2019-му підписав контракт з Національною гвардією України. А наступного року здійснив свою мрію – перевівся у полк «Азов». Проходив службу в Маріуполі, де і зустрів початок повномасштабного вторгнення. Попри погіршення ситуації, важкі бої на околицях міста, брак озброєння, їжі та медикаментів, Дмитро оберігав спокій рідних і ніколи не жалівся на складні обставини.

Загибель

Загинув 26 березня 2022 обороняючи Маріуполь.

Його тіло змогли повернути додому і поховати з почестями тільки через 8 місяців після загибелі.

У Дмитра залишилися батьки, дружина і молодший брат.

Вшанування пам'яті

У рідному селищі Турбів встановили меморіальну дошку на честь Дмитра.

Біографічну статтю про воїна вміщено в меморіальному виданні «Янголи Маріуполя» (Вінниця, 2025).

Нагороди

• орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку.
• відзнака Президента України «За участь у АТО»
• медаль «За оборону рідної держави»