Заградівка

Загра́дівка — село в Україні, у Кочубеївській сільській територіальній громаді Бериславського району Херсонської області. Населення становить 717 осіб.

село Заградівка
Країна	Україна
Область	Херсонська область
Район	Бериславський район
Тер. громада	Кочубеївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA65020110020065604
Облікова картка	Заградівка
Основні дані
Засноване	1795
Населення	717
Площа	4,4356 км²
Густота населення	161,6 осіб/км²
Поштовий індекс	74011
Телефонний код	+380 5535
Географічні дані
Географічні координати	47°31′17″ пн. ш. 33°16′38″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	30 м
Водойми	р. Інгулець
Відстань до обласного центру	135 км
Найближча залізнична станція	Високопілля
Відстань до залізничної станції	25 км
Місцева влада
Староста	Сковородко Діна Василівна
Карта
Заградівка
Заградівка
Мапа

Географія

Село розташоване на березі р. Інгулець на стику трьох областей: Херсонської, Дніпропетровської (Широківський район) та Миколаївської (Казанківський район).

Історія

Походження назви

Назва Заградівки походить від прізвища власника земель камергера Загряжського Олександра Івановіча (1772—1813) або Настасії Заграцької (за даними Ведомости 1806 года про поселения Херсонского уезда [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]) і первісно мало назву Загрядовка^[1].

Перші згадки і заснування

Заградівка вперше згадується в офіційних документах у 1795 році. Заснована литовськими поселенцями^[2]. У 1810 році була збудована кам'яна церква святих мучеників Адріана та Наталії^[3]. Станом на 1886 рік у містечку, центрі Заградівської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 1105 осіб, налічувалось 185 дворів, церква православна, церковно-приходська школа, відкрита у 1862 році^[4], 2 лавки, працювала переправа через Інгулець, проходив ярмарок на день Трійці^[5].

ХХ століття

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[6].

В січні 1918 року в окупованому селі було встановлено радянську владу.

В 1919 розі в менонітській колонії вбито більше 200-т осіб, на думку свідків подій вбивці належали до так званих «махновців».

У 1920 році  була утворена сільська рада. У 1925 році в селі створено перші товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ).

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Кочубеївської сільської громади^[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Високопільського району.увійшло до складу Бериславського району^[8].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 895 осіб, з яких 404 чоловіки та 491 жінка^[9].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 717 осіб^[10].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	694	96.79%
російська	20	2.79%
білоруська	1	0.14%
інші/не вказали	2	0.28%
Усього	717	100%

Соціальна сфера

У селі функціонує Заградівський НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок».

Туризм

Основним туристичним об'єктом є р. Інгулець. По ній прокладаються туристичні маршрути. Відбуваються масові заходи на туристичних байдарках.^[12]

Історичні пам'ятки

Пам'ятники

Братська могила. Пам'ятник воїна на весь зріст, біля ніг — скорботна жінка, яка схилилась. Надгробок трапецієподібної форми, з зіркою на верхівці, висота — 6,5 м, ширина — 3,5 м, граніт. Пам'ятник встановлено 1961 р.

Відомі мешканці

У Заградівці народились:

• Должок Олег Олександрович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.
• Костюк Юрій Григорович (1910—2005) — український письменник, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Херсонська область)