Закавказька залізниця

Закавказька залізниця — одна із залізниць колишнього СРСР, охоплювала Грузинську, Вірменську та (незначну дистанцію) Азербайджанської РСР^[1].

Закавказька залізниця
Країна	Російська імперія /  СРСР
Знаходження штаб-квартири	Тбілісі
Схема
Статус	у 1991 році поділена на Абхазьку, Вірменську, Грузинську залізниці
Роки дії	1871—1991
Експлуатаційна довжина залізниці	1887 км (1951)
Ширина колії	1 520 мм

Структура залізниці

Станом на 1951 рік загальна довжина залізниці складала 1887 км, управління залізниці розташовувалося у Тбілісі^[1].

Станом на 1 січня 1967 року залізниця мала три відділення на Закавказькій залізниці — Самтредське (з центром на станції Самтредія I), Тбіліське та Єреванське^[2].

Залізниця межувала з Північно-Кавказькою залізницею (по станції Веселе Північно-Кавказької залізниці), з Азербайджанською залізницею (по станції Норашен Азербайджанської залізниці на лінії Єреван — Нахічевань і по станції Беюк-Касик Азербайджанської залізниці на лінії Тбілісі — Баку)^[2].

Найбільші вузлові станції залізниці:

• Самтредія I;
• Хашурі,
• Навтлугі I;
• Масіс^[2].

На дільниці Хашурі — Зестафоні розташований тяжкий за профілем Сурамський перевал. З 1933 року обслуговувалася електровозами (спочатку електровозами серії Ср (Сурамський радянський), згодом — електровозами ВЛ8)^[3].

Станом на 1988 рік Закавказька залізниця була електрифікована постійним струмом (=3 кВ). Використовувався тяговий рухомий склад (електровози) і МВПС постійного струму і лише при роботі на маневрах на неелектрифікованих станціях, для вивізної роботи з під'їзних колій промислових підприємств і кар'єрів використовувалися тепловози^[3].

Історія

У 1865 році розпочалося будівництво залізниці зі спорудженням дільниці Поті — Тифліс. 14 серпня 1871 року відкрита дільниця Поті — Зестафоні, у 1872 році відкрита вся залізниця^[1]. З розвитком Бакинських нафтових промислів назрівала потреба у будівництві нових ліній до портів і у 1883 році відкрито рух поїздів на лініях Самтредія — Батумі та Тифліс — Баку^[1].

У 1899—1908 роках побудована лінія Тифліс — Александрополь — Еривань — Джульфа^[1].

У 1925 році введена в експлуатацію лінія Ленінакан — Артік, у 1935 році Броцеула — Цхалтубо з відгалуженням до станції Гумбрін, 1940 року лінія Горі — Цхінвалі та Цхакая (станція Сенакі) — Сухумі з відгалуженням на Поті й Ткварчелі. Наприкінці 1942 року відкритий наскрізний регулярний рух поїздів Чорноморською залізницею. У 1949 році введена в експлуатацію лінія Сухумі — Адлер.

У 1967 році дистанція залізниці на терені Азербайджанської РСР була відокремлена зі складу Закавказької залізниці в Азербайджанську залізницю.

Після розпаду СРСР Закавказьку залізницю поділено між Абхазькою (дільницю Самтредського відділення на захід від річки Інгурі), Вірменською (Єреванське відділення) та Грузинською (Самтредське відділення на схід від річки Інгурі й Тбіліське відділення) залізницями.