Законодавчі ініціативи щодо одностатевих союзів

Одностатевий шлюб є законним у наступних країнах (з деякими винятками): Австралія, Австрія, Андорра, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Велика Британія,^{[nb 1]} Греція, Данія, Еквадор, Естонія,Ірландія, Ісландія, Іспанія, Канада, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Люксембург, Мальта, Мексика, Нідерланди,^{[nb 2]} Німеччина, Нова Зеландія,^{[nb 3]} Норвегія, Португалія, ПАР, Словенія, США,^{[nb 4]} Тайвань, Уругвай, Фінляндія, Франція, Чилі, Швейцарія і Швеція.

   Шлюб доступний для одностатевих пар (кільця: в індивідувальних випадках)

   Обов'язкове до виконання рішення національного або місцевого парламенту чи суду, що узаконює одностатеві шлюби, але ще не набрало чинності

   Одностатеві шлюби визнаються зі всіма правами за умови реєстрації в певних інших юрисдикціях

   Цивільні союзи або партнерства

   Обмежене правове визнання (сертифікати про партнерство та ін.)

   Обмежене визнання одностатевих шлюбів, укладених у певних інших юрисдикціях (право на проживання чоловіка/дружини)

   Країна є суб'єктом рішення міжнародного суду щодо визнання одностатевих шлюбів

   Одностатеві союзи не визнаються

Одностатеві шлюби, укладені за кордоном, визнають в Ізраїлі. Окрім цього, одностатеві шлюби, зареєстровані в Нідерландах, визнаються в Сінт-Мартені.

Питання легалізації одностатевих шлюбів залишається темою для дебатів у всьому світі. Тридцять три країни й чотири території ухвалили поправки до констутиції, які чітко забороняють правове визнання одностатевих шлюбів, а іноді й інших видів одностатевих союзів.^[1] Тринадцять країн і територій узаконили одностатеві союзи або нереєстровані партнерства для одностатевих пар як альтернативу шлюбам. Юридична назва таких союзів, а також спектр прав, які вони надають, сильно відрізняються.