Замулинці

Заму́линці — село в Україні, у Матеївецькій сільській громаді Коломийського району Івано-Франківської області.

село Замулинці
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Матеївецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26080110060048171
Основні дані
Засноване	1604
Населення	978
Площа	7,98 км²
Густота населення	122,56 осіб/км²
Поштовий індекс	78292
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°29′10″ пн. ш. 25°12′49″ сх. д.
Водойми	Прут, Рудка
Місцева влада
Адреса ради	78267, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Матеївці, вул. Відродження, 10
Карта
Замулинці
Замулинці
Мапа
Замулинці у Вікісховищі

Назва

Назва походить від річки Прут, яка тут часто розливалась, змінюючи русло і замулювала берег.

Географія

Через село тече річка Рудка, ліва притока Пруту.

Історія

Замулинці — старе село, відоме з 1561 р. (за іншими даними, з 1604 р.).

У XVII—XVIII ст. село належало князям Яблоновським гербу Прус ІІІ. Зокрема, князь Юзеф Александер Яблоновський отримав від короля право доживоття на село для своєї другої дружини княжни Воронецької.^[1]

Наприкінці XVIII ст., після першого поділу Польщі, маєтності тут придбав львівський політик і адвокат Юзеф Дзешковський (Jozef Dzeirzkowski). Його племінник, публіцист і літератор та повний тезка Юзеф Дзешковський (1807—1865) жив у Замулинцях після листопадового повстання 1831 р.

30 червня 1941 року в Замулинцях особисто побував офіцер батальйону «Нахтіґаль» та майбутній командир УНС та УПА-Захід-Карпати Олександр Луцький. ^[2]

7 липня 1941 р. комуністи заарештували, а наступного дня розстріляли Луканюка Дмитра Ільковича зі звинуваченням у зв'язках з ОУН та збиранні даних про радянські військові об’єкти в Городенці, хоч таких об’єктів у місті взагалі не було.^[3]

Наприкінці весни-початку літа 1944 року сюди прийшла радянська армія та радянська влада, й практично одразу почалася мобілізація місцевих юнаків та старших чоловіків, мобілізація здебільшого була примусовою, відомо що декілька мобілізованих жителів Замулинець брали участь у боях за місто Кенінсберг (теперішній Калінінград). Приблизно з того ж періоду за свідченнями очевидців подій тут діяв винищувальний батальйон, до якого влада залучала здебільшого молодь щоб охороняти радянські об'єкти (такі як колгосп, сільська рада тощо), патрулювати вулиці, й викривати симпатиків підпілля та вести бої проти куща ОУН. ^[4] до «стрибків» були залучені такі жителі села як Ілюк Дмитро, Івасюк Дмитро, Гуменюк Михайло, Галгас Степан, Лящовський Стах (Євстахій), Семенчух Михайло, Гуменюк Дмитро.

До РСЧА в період з квітня 1944 по квітень-травень 1945 було мобілізовано 178 осіб, та 47 з них загинули.

В серпні 1944 року повз Замулинці проходив курінь УПА «Гайдамаки» під командуванням хорунжого (згодом поручника та майора) Дмитра Гаха «Скуби», в той же час проходив вишкіл мобілізованих до червоної армії, але коли «стрибки» та солдати побачили курінь — почалася паніка та всі тікали хто-куди, хоча курінь не мав намірів вести бої. Він дуже організовано та швидко дійшов до села Тростянка. ^[5] повстанці по-дорозі рідко, або й взагалі не контактували з селянами.

«Стрибки» за свідченням селян займалися бандитизмом та були безкарні. Зокрема було поширене пияцтво, залякування, дискридитація підпілля та грабунок. Відомий випадок грабунку в селі стався 28 серпня 1945 року, коли «стрибки» разом з їх ватажком Михайлом Бойчуком пограбували господарство Степана Дмитренка, вони винесли усе майно яке можливо було винести, за нібито «нездачу контингенту». ^[6]

Бійці куща ОУН (які називали себе «УПА», хоча жодного стосунку до офіційної структури УПА в них не було) в Замулинцях не чіпали простих, нейтральних селян, реквізії їжі проходили у більшостях випадках спокійно, могли на деякий час допомогти людям по-господарству, передавали звістки (усні або письмові), намагалися бути м'якими та ввічливими з місцевими, були ідеологічно вмотивовані боротьбою за Україну. Але також не можна замовчувати й трагічні випадки, найвідоміший випадок стався 8-9 березня 1946 року, коли восьмеро дівчат родом з села Дебеславці були примусово залучені до параду дня жінки в Коломиї. Після того як вони відбули парад й прибули в Замулинці кущовики почали їх шукати, вони не знали що ті жінки не були комуністами та що брали учать в параді на мус. Кущовики віднайшли їх, завели їх в будинок (не відомо який), перебули там ніч та на світанку повели їх в луг. Кущовики наказали жінкам роздягнутися нага, після чого вони їх стратили, а тіла та одяг пустили під лід річки Прут. Після цього інциденту до місцевого проводу ОУН поступали чисельні скарги від селян, адже ті жінки були справді невинні, й з боку куща це був страшний самосуд. Вбивці жінок залишилися безкарними, адже докази про вбивство були лише усні та іноді перекрученими. Частина виконавців тої трагедії навіть змогла легалізуватись й жити цивільно.

У 1945 році в рамках обміну населенням між Польщею та СРСР з території Холмщини до Замулинець прибули люди з такими прізвищами як Наконечний, Дéнис, Ярош, Крупá, Федíрко, Труш, Покривка. Місцеві жителі зі співчуттям прийняли новоприбулих таких ж українців, які ще до вивезення зазнали насильство з боку Армії Крайової. ^[7]

21 вересня 1947 року на будівлю колгоспу був здійснений напад від кущових загонів ОУН, вони роззброїли «стрибка» який був вартовим та спалили будівлю.

«Стрибки» харчувалися у сільських господарів, вони за дозволом або без брали в них їжу. Часто «стрибки» харчувалися картоплею, хлібом, квасним молоком (домашній кефір), та капустою. Вони йшли в хащі, в луги або й просто шукали непомітне місце аби поїсти. Були також випадки коли «стрибки» їли поза-хатою, а до тих ж людей по їжу прийшли бійці куща ОУН, але й ті та інші під час цього процесу старалися уникати сутичок, адже обидві сторони були голодні та виснажені й кущовики не хотіли лякати людей, але коли хтось з них хотів помсти — вона була. ^[8]

Були випадки коли «стрибки» переодягалися в уніформу стрільців УПА, вони ходили по-домівках, крали їжу, били людей та всіляко залякували, щоб селяни вважали ОУН та УПА злочинцями. Це особливо не подобалось кущовим загонам, адже через такі перевдягання «стрибків» деякі люди дійсно повірили що ОУН та УПА лише грабують, тому кущовики вирішили помститися. Після чергового «маскараду» від «стрибків» бійці ОУН вночі запалили домівки Томкову, Шкалитнику, Рибачку, Івасюку та Лизанчуку.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	975	99.7%
російська	1	0.10%
польська	1	0.1%
румунська	1	0.1%
Усього	978	100%

Школа

У 1904 р. в селі відкрилася однокласна школа у селянській хаті. За два роки школа стала двокласною.

Церква

Храм Перенесення мощей Св. Миколая 1839 р. — пам'ятка архітектури місцевого значення № 808^[10]. Настоятель — митр. прот. Василь Пятничук. У липні 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП^[11].

Відомі люди

• Лесюк Степан — селянин, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття, посол до Австрійського парламенту 1848 року.

• 
  Пейзаж
• 
  Школа
• 
  Активісти та патріоти села Замулинці