Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Замулинці
село в Івано-Франківській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Заму́линці — село в Україні, у Матеївецькій сільській громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
Remove ads
Назва
Назва походить від річки Прут, яка тут часто розливалась, змінюючи русло і замулювала берег.
Географія
Через село тече річка Рудка, ліва притока Пруту.
Історія
Узагальнити
Перспектива
З початку існування
Замулинці — старе село, відоме з 1561 р. (за іншими даними, з 1604 р.).
Польська/Австрійська влада
У XVII—XVIII ст. село належало князям Яблоновським гербу Прус ІІІ. Зокрема, князь Юзеф Александер Яблоновський отримав від короля право доживоття на село для своєї другої дружини княжни Воронецької.[1]
Наприкінці XVIII ст., після першого поділу Польщі, маєтності тут придбав львівський політик і адвокат Юзеф Дзешковський (Jozef Dzeirzkowski). Його племінник, публіцист і літератор та повний тезка Юзеф Дзешковський (1807—1865) жив у Замулинцях після листопадового повстання 1831 р.
.jpg)
Перша світова війна
15 вересня 1914 року сюда прийшла російська імперська армія, але так само швидко австрія відбила росіян, й ще так 2-3 рази село переходило під владу то росіян, то австрійців. Бойові дії у селі не відбувалися, але по-інший берег Пруту постійно було чутно постріли та вибухи. Селяни брали участь в війні, доєднювались до лав Українських Січових Стрільців. При відступі російської армії солдати спалили млин.[2]
Нацистська окупація
Орієнтовно 27 червня-1 липня 1941 року Замулинці зайняли війська вермахту, які заїхали в село на мотоциклах.
30 червня 1941 року в Замулинцях особисто побував офіцер батальйону «Нахтіґаль», майбутній командир УНС та УПА-Захід-Карпати Олександр Луцький. [3]
На місці теперішнього ФАПу була поліцейська катівня, де було закатовано декілька осіб.
За переказами селян солдати вермахту не часто давалися до насильства над людьми, особливо на початку окупації та при відступі на весні 1944, що не скажеш про членів допоміжної поліції, які карали селян навіть за найменші проступки. [4]
Відновлення радянської окупації
Наприкінці весни-початку літа 1944 року сюди прийшла червона армія та радянська влада, й практично одразу почалася мобілізація місцевих юнаків та чоловіків, мобілізація здебільшого була примусовою, відомо що декілька мобілізованих жителів Замулинець брали участь у боях за місто Кенінсберг (теперішній Калінінград). Приблизно з того ж періоду за свідченнями очевидців подій тут діяв так званий винищувальний батальйон до якого влада залучала молодь (і не тільки) щоб охороняти радянські об'єкти (такі як колгосп, сільська рада тощо), патрулювати вулиці, й викривати симпатиків підпілля та вести бої проти партизанів Самооборонного Кущового Відділу. [4]Відомо, що до «стрибків» (так прозвали селяни бійців винищувальних батальйонів) були залучені такі жителі села як Ілюк Дмитро, Івасюк Дмитро, Галгас Степан, Лящовський Стах, Семенчух Михайло, Гуменюк Михайло, а також в джерелах згадані «стрибки» з такими прізвищами як Томков, Лизанчук, Рибачко та Шкалитник (імена не відомі). Серед «стрибків» було поширене пияцтво та грабунок, за це радянська влада ніяк їх не карала.
До РСЧА (червоної армії) в період з квітня 1944 по квітень-травень 1945 було мобілізовано 178 осіб, 47 з них загинули.
Визвольний рух під радянською окупацією
У Замулинцях була станиця (малий осередок) ОУН (Організації Українських Націоналістів), яка входила до Матеївецького куща ОУН, і який в свою чергу був підпорядкований Коломийським районним (районним провідником ОУН коломийщини на той момент був Григорій Легкий «Борис»), надрайонним проводом ОУН, та до Крайового Проводу ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ), так званий «Карпатський край». Село також входило до складу Матеївецького Самооборонного Кущовго Відділу (СКВ), в який входили і Семаківці, Залуччя та Перерив.
В серпні 1944 року повз Замулинці проходив курінь УПА «Гайдамаки» під командуванням хорунжого (згодом поручника та майора) Дмитра Гаха «Скуби» , в той же час проходив вишкіл мобілізованих до червоної армії, але коли «стрибки» та солдати побачили курінь — почалася паніка та всі тікали хто-куди, хоча курінь не мав намірів вести бої. Вишкіл мобілізованих солдат перенесли у П'ядики. Курінь дуже організовано та швидко через Прут дійшов до села Тростянка[5].Повстанці з куреня майже не контактували з селянами Замулинець, адже задача партизанів була перейти Прут і йти в гори.
21 вересня 1947 року бійці СКВ напали на колгосп, роззброїли вартового «стрибка» та спалили декілька будівель.
Селяни не одразу допомагали повстанцям, навіть побоювалися їх, але поступово підтримка наростала через розуміння, що націоналістичні боївки — єдиний захист від усіх ворожих сил. [4]
За свідченнями очевидців бійці куща пересувалися селом вільно, могли на короткий проміжок часу допомогти людям по-господарству, передавати інформацію (усну або письмову), примусове вилучення харчів було мінімальним.
Сутички зі «стрибками» були частими, але невеликими, часто це були засідки або помсти (з обох сторін), інколи «стрибки» та повстанці намагалися уникати сутичок під час збору продовольства у селян, щоб не лякати та не поранити людей, адже обидві сторони намагалися зберегти довіру.
На городі у солтиса Гуменюка (зараз господарство належить Новакам) була криївка.
З польських джерел відомо, що українські націоналісти вбили в Замулинцях 15 поляків.[6]
Новоприбулі мешканці
В рамках обміну населенням між Польщею та Радянським Союзом у 1945 році до Замулинець прибули сім'ї з такими прізвищами як Наконечний, Денис, Ярош, Крупа, Федірко, Труш, Покривка. Вони були привезені з Перемишля до Коломиї, до вивезення ті люди зазнавали шкоди з боку Армії Крайової.
Remove ads
Воєнні злочини
Узагальнити
Перспектива
7 липня 1941 року був розстріляний НКВД Луканюк Дмитро Ілліч за вигадане обвинувачення, а саме за нібито контакти з ОУН та пошук даних про радянські військові об'єкти в місті Городенка та передачі їх нацистам, а тих об'єктів в місті насправді навіть не існувало.
У березні-квітні 1942 року декілька євреїв з Замулинець були розстріляні нацистами у лісі біля села Шепарівці.[4]
18 січня 1942 року нацисти розпочали масову кампанію на західній Україні по-відлову та вивезення людей на примусові роботи в Рейх, Заумлинець ця кампанія сягла приблизно в той ж період.
У ніч з 11 на 12 квітня 1944 року в Замулинцях українські націоналісти (точно не відомо з якої саме структури), ймовірно, за зв'язки з Армією Крайовою спалили будинок польської сім'ї Мрощуків, згоріло заживо 7 осіб.[7]
28 серпня 1945 року банда «стрибків» разом з їх ватажком Михайлом Бойчуком грабують господарство Степана Дмитренка.[8]
8-9 березня 1946 року бійці СКВ у лузі в Замулинцях стратили 8 жінок родом з села Дебеславці за нібито сприятливість до комунізму, хоча ті жінки ніяк не поділяли інтереси радянської влади. Тіла жінок були скинуті в річку Прут.[9] До Замулинецької станиці ОУН від місцевих жителів приходили чисельні скарги, але вони нічого не довели.
В період 1945-1948 років спецгрупи НКВД/МГБ разом з «стрибками» переодягнувшись в уніформу бійців УПА крали, били, вбивали та всіляко лякали людей в селі, зокрема тут діяла спецбоївка міліціонера Павла Миронюка, яка складалася з 10 осіб (2 міліціонери, 8 «стрибків») озброєними двома кулеметами ДП-28, двома самозарядними гвинтівками СВТ, австрійськими крісами, та решту автомати та пістолети[10]. Через ці акції бійці СКВ вирішили помститися, а саме спаливши будинки «стрибкам», зокрема Томкову, Шкалитнику, Рибачку, Івасюку та Лизанчуку.
Remove ads
Репресовані радянською владою
Узагальнити
Перспектива
Насправді число репресованих жителів села Замулинці сягає понад 20, але за офіційними джерелами вдалося встановити лише таких осіб:
Луканюк Дмитро Ілліч 1913 р.н. — розвідник для ОУН, заарештований 07.07.1941, вирок наради НКВД від 07.07.1941 — розстріл, вирок виконано 07.07.1941[11]
Гуменюк Василь Петрович 1920 р.н. — проводив антирадянську агітацію, заарештований 06.09.1944, вирок наради НКВД від 17.03.1945 — 7 років[11]
Гуменюк Ганна Іванівна 1926 р.н. — зв'язкова ОУН, заарештована 06.01.1946, вирок трибуналу МВД від 13.05.1946 — 10 років та 3 роки обмеження в правах[11]
Гуменюк Дмитро Миколайович 1902 р.н. — до призову в червону армію підтримував діяльність УПА, заарештований 10.08.1944, вирок наради МГБ від 10.03.1945 — 7 років[11]
Гуменюк Дмитро Петрович 1912 р.н. — проводив антирадянську агітацію, заарештований 30.11.1944, вирок наради НКВД від 28.08.1945 — 10 років[11]
Гуменюк Іван Петрович 1919 р.н. — зберігав заборонену в СРСР літературу, заарештований 04.04.1940, вирок Станіславського обласного суду від 04.06.1940 — 3 роки з конфіскацією майна[11]
Гуменюк Ілля Степанович 1921 р.н. — член ОУН, заарештований 06.04.1940, вирок Станіславського обласного суду від 04.06.1940 — 5 років з конфіскацією майна, помер в тюрмі 09.06.1943[11]
Гуменюк Микола Іванович 1899 р.н. — мав зв'язкок з ОУН, заарештований 30.11.1944, вирок наради НКВД від 28.08.1945 — 8 років
Гуменюк Микола Михайлович 1920 р.н. — проводив антирадянську агітацію, заарештований 30.11.1944, вирок наради НКВД від 28.06.1945 — 8 років[11]
Гуменюк Михайло Петрович 1924 р.н. — член товариства «просвіта», стрілець боївки «Кобзаря» Самооборонного Кущового Відділу з 1944 року, заарештований 08.07.1944, вирок наради НКВД від 08.09.1944 — 8 років[11]
Дем'янчук Степан Петрович 1923 р.н. — член ОУН, заарештований 01.12.1944, вирок наради НКВД від 21.07.1945 — 5 років[11]
Докаль Катерина Дмитрівна 1926 р.н. — зв'язкова для ОУН, позивний «Зірка», заарештована 06.01.1946, вирок трибуналу ВВ МВД від 13.05.1946 — 10 років та 3 роки обмеження в правах[11]
Жолобайло Микола Якович 1921 р.н. — член ОУН, заарештований 08.07.1944, вирок наради НКВД від 11.11.1944 — 5 років[11]
Юзюк Ілля Маркевич 1910 р.н. — проводив націоналістичну агітацію, заарештований 02.12.1944, вирок наради НКВД від 28.08.1945 — 8 років[11]
Костюк Василь Ілліч 1907 р.н. — брав участь у висипанні могили Січовим Стрільцям, заарештований 08.07.1944, вирок наради НКВД — 8 років[12]
Лизанчук Михайло Йосипович 1918 р.н — член ОУН, заарештований 08.07.1944, вирок наради НКВД — 8 років[13]
Лизанчук Степан Олексійович 1919 р.н. — член ОУН заарештований 03.03.1940, вирок наради НКВД — 5 років та конфіскація майна[13]
Луканюк Василь Іванович 1913 р.н. — переховував членів ОУН, заарештований 08.01.1950, вирок наради МГБ — 10 років[13]
Процюк Іван Васильович 1910 р.н. — проводив антирадянську агітацію, заарештований 30.11.1944, вирок наради НКВД від 28.08.1945 — 8 років.[13]
Remove ads
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:
Школа
У 1904 р. в селі відкрилася однокласна школа у селянській хаті. За два роки школа стала двокласною.
Церква
Храм Перенесення мощей Св. Миколая 1839 р. — пам'ятка архітектури місцевого значення № 808[15]. Настоятель — митр. прот. Василь Пятничук. У липні 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП[16].
Відомі люди що побували в Замулинцях
Луцький Олександр Андрійович — один з засновників та офіцер батальйону «Нахтіґаль», приїздив в Замулинці поділитися з селянами новиною, що у Львові проголосили Українську державу 30 червня 1941 року.[2]
Гах Дмитро Миколайович — командир куреня УПА «Гайдамаки», в серпні 1944 року проходив через Замулинці під час походу в Карпати.[5]
Відомі люди родом з Замулинець
- Лесюк Степан — селянин, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття, посол до Австрійського парламенту 1848 року.
Пейзаж
Школа
Активісти та патріоти села Замулинці
.jpg)
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads