Занурений тунель

Зану́рений туне́ль — підводний тунель, складений із сегментів, побудованих в іншому місці і транспортованих до місця будівництва тунелю, за для занурення і наступного поєднання між собою. Зазвичай використовуються на автомобільних і залізничних переходах через річки, лимани і морські канали. Занурення труби часто використовується в поєднанні з іншими формами спорудження тунелів після їх закінчення, наприклад при переході з-під кромки води через портал на поверхню суходолу.

Занурена трубча типу А, прокладена дрібною траншеєю на морському дні

Занурена труба типу B, прокладена під морським дном

Переваги та недоліки

Головна перевага зануреної труби є те, що вона значно рентабільніша, ніж альтернативні варіанти — підводний тунель (якщо, звичайно, він взагалі можливий через інші фактори, такі як геологія і сейсмічна активність) або міст. Інші переваги:

• Швидкість будівництва
• Мінімальне порушення фарватеру річки/каналу
• Опір сейсмічної активності
• Безпека будівництва (наприклад, робота в сухих доках, на відміну від проходки під річкою)
• Гнучкість профілю

До недоліків можна віднести:

• Тунель частково відкритий (як правило, з деяким панцерюванням скелястими породами та природним замулюванням) на ложі річки/моря, з ризиком аварії через зіткнення з судном/кітвою.
• Прямий контакт з водою вимагає ретельної розробки гідроізоляції навколо з'єднання
• Сегментарний підхід вимагає ретельної розробки з'єднань, де поздовжні ефекти і сили мають бути компенсовані
• Вплив на підводний ландшафт

Приклади

Перший тунель побудований за допомогою цього методу був «сифон Ширлі Гут», шестифутова каналізаційна магістраль, прокладена у Бостоні, штат Массачусетс, 1893 рік. Перший приклад транспортного будівництва — Центральний залізничний тунель Мічигану^[en], 1910 рік, під річкою Детройт. Першим автомобільним зануреним тунелем є тунель Поузі^[en], що сполучає міста Аламіда та Окленд (Каліфорнія), побудований в 1928 році.^[1]  Найстаріший занурений тунель в Європі — Маастуннель^[en] у Роттердамі, що був відкритий в 1942 році^[2].

Тунель Мармарай, що сполучає фракійську та анатолійську частини Стамбула, Туреччина, є найглибшим у світі зануреним тунелем (найглибша точка — 55 м нижче рівня моря);^[3] це перша залізниця, що перетинає протоки. Будівництво розпочато в 2004 році, а пасажирські перевезення — в 2013 році.^[4] Тунель має загальну довжину 13,6 км, з яких 1,4 км було побудовано за методом зануреної труби.^[3]

На початок 2020-х найдовшим зануреним тунелем є дистанція тунелю завдовжки 6,7 км мосту Гонконг–Чжухай–Макао (HZMB), завершена в 2018 році.^[5][6] Тунель HZMB розташований на глибині 30 м нижче рівня моря.^[7] Його довжина буде перевищена на 1,2 м із завершенням коридору Шеньчжень — Чжуншань (SZB) у 2024 році. Проект SZB має у своєму складі занурений тунель довжиною 6,7 км, що також стане найширшим зануреним тунелем у світі, що має вісім смуг руху.^[8] До завершення будівництва тунелів Мармарай і HZMB, Transbay Tube^[en] у затоці Сан-Франциско, завершений в 1969 році, був найглибшим і найдовшим зануреним тунелем у світі, на глибині 41 м нижче рівня води та завдовжки 5,8 км.^[2]

Довжина як HZMB, так і SZB буде перевищена Фемарнбельтським тунелем, що сполучить Данію та Німеччину, коли він буде завершений,^[9] проектована довжина — 17,6 км.^[10] Будівництво розпочато 1 січня 2021 року.^[11]

Найбільші занурені тунелі^[2]

Назва	Фото	Довжина	Глибина[a]	Ширина	Завершено	Розташування	Примітки
Фемарнбельтський тунель		17.6 км	40 м	42 м	2029 (плановано)	Фемарн-Бельт у Данії та Німеччині	[10]
Міст Шеньчжень — Чжуншань		6.845 км	38 м	46 м	2024 (плановано)	Шеньчжень та Чжуншань, Китай	Довжина занурення: 5.035 км[12][13]
Міст Гонконг — Чжухай — Макао		6.75 км	30.18 м	37.95 м	2010	Естуарій Сіцзян у Гонконзі; Макао та Чжухай, Китай	[7]
Transbay Tube[en]		5.825 км	40.5 м	14.58 м	1969	Сан-Франциско (затока), США	[14]:Рис. 3, с. 8 [15]:219
Дрогдентунель		3.51 км	22 м	42 м	2000	Ересунн між Швецією та Данією	Чотири відокремлення: 2×2–смуга та 2×1–залізниця[16]
Міст-тунель Пусан — Коджедо[en]		3.24 км	38 м	26.46 м	2010	Пусан та Коджедо, Південна Корея	[17]
Комунальний тунель Пулау Серая		2.6 км	30 м	6.5 м	1988	Сінгапур	[18][19]
Тунель Рауля Уранги — Карлоса Сильвестре Беньїса		2.367 км	32 м	10.8 м	1969	Ентре-Ріос та Санта-Фе, Аргентина	[15]:214[20]
Міст-тунель Гемптон-Роудс[en] (труба 2)		2.229 км	37 м	12 м	1976	Гемптон-Роудс, Вірджинія, США	[21][15]:228
Кабельний тунель затоки Туас		2.1 км	30 м	11.8 м	1999	Сінгапур	[22][23]
Міст-тунель Гемптон-Роудс[en] (труба 2)		2.091 км	21 м	11 м	1957	Гемптон-Роудс, Вірджинія, США	[24][15]:194
Тунель під Балтиморською затокою[en]		1.92 км	30 м	21.3 м	1957	Балтимор, Меріленд, США	[15]:193
Істерн-Гарбор-Кроссінг[en]		1.859 км	27 м	35 м	1990	Вікторія (бухта), Гонконг	[15]:250
Роттердамський метрополітен (Лінії D/E, перетинають Ньїве-Маас)		1.815 км	30 м	10 м	1966	Роттердам, Нідерланди	Довжина занурення: 1,04 км; загальна довжина: 1,815 км між станціями[15]:209
Міст-тунель через Чесапікську затоку[en]		1.75 км	30 м	11.3 м	1964	Чесапікська затока, Вірджинія, США	[15]:200
Тунель Форт МакГенрі[en]		1.646 км	31.7 м	25.1 м	1987	Балтимор, Меріленд, США	[15]:244
Кросс-Гарбор (тунель)[en]		1.6 км	28 м	22.16 м	1972	Вікторія (бухта), Гонконг	[15]:221
Тунель Тамагава		1.550 км	30 м	39.7 м	1994	Токіо, Японія	[15]:256
Тунель Гемспор		1.475 км	26 м	21.5 м	1980	Амстердам	[15]:235
Монітор–Меррімак міст–тунель[en]		1.425 км	36 м	24 м	1992	Hampton Roads, Virginia, United States	[15]:253
Мармарай		1.387 км	60.5 м	15.3 м	2013	Босфор, Стамбул, Туреччина	1,4 км занурений тунель 9,8 км; тунель глибокого закладення; 2,4 км тунель мілкого закладення[25]

Примітки

1. По дну тунелю

Література

• Daniel Miller: Die größten Projekte der Welt — Tunnel unter dem Bosporus. (Discovery Channel, USA 2007)
• Daniel Miller: Die größten Projekte der Welt — Der Transatlantik-Tunnel. (Discovery Channel, USA 2003)